Скіфська колискова

Колесо котить себе,
В голосі колеса сухо,
Степ даленіє в рябе,
Дихає спеченим духом...

Дим засина з колоском,
Сплять жеребці і кобили,
Спить у траві молоко,
Дихає баба з могили...

Гиля, моє скіфеня,
Гиля на вичинку шкіри,
Гиля в сідло на коня —
Меч свої зуби ошкірив.

Бринзою пахне роса,
В меду злипаються очі...
Бог прикотив небеса
Темною хмарою з ночі...

Колесо котить себе,
Голос у колеса довгий.
Соб, та гаття, та цабе —
Вовк одягається голий...

Гиля на сон, на спання,
Бавитись нічого сміхом.
З ранку, моє скіфеня,
Станеш до вечора скіфом...

І пролетиш на орлі
Кров і літа, що зрябіли,
З бабою в очі твої
Буду дивитись з могили...

Поділитись сторінкою: