Станція Древлянка

І знов дорога, наче доля,
Де все - і радість, і печаль.
А вітер з гаю, вітер з поля,
Та і в грозу ясніє даль.
Зустріне дума-полісянка,
Як звіку-зроду тут було.
Зійду на станції Древлянка,
І вже видніється село.

Приспів:
Станція Древлянка,                 |
Древні ми з тобою,                 |
А душею звіку, зроду молоді.       |
Я спішу до тебе                    |
З вічною любов'ю,                  |
Ми з тобою разом в щасті і в біді! | (2)

Поміж березами й дубами,
Що рідні зблизька і здаля,
Де наші сосняки з грибами,
І дим, і дихає земля.
Вона як дума-полісянка
Здіймає душу на крило.
Зійду на станції Древлянка
І пішки йтиму у село.

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: