Душа поета

Душа поета — вічна тайна,
Всі засміються, а вона заплаче,
Бо свідком стільки раз була вона
Розлук земних і зоряних побачень.
Вона йому яснила хмурий день,
Очей не відривала від кохання,
Щоб він знаходив вірші для пісень,
Щоб кожна пісня не була остання.

Приспів:
Душа поета — крило любові,
Вона у пісні, вона у слові,
Душа поета, вона в безсонні,
Вона в молитві, в святій іконі.
Душа поета в словах привіту,
Де правда гордо іде по світу,
Душа поета — сльозинка щастя,
Почуйте душу, і вам воздасться!

Душа поета входить в кожний зал,
Чи залітає, як небесна птиця,
Вона не просить квітів чи похвал,
Вона лиш хоче людям поклониться.
Душа поета, як тонка струна
І, водночас, безмежна, як планета,
Схиляє небо до землі вона,
Щоб ви відчули зоряність поета!

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: