Зоряна колискова

Заплутавсь місяць у гілках,
Застиг на мить,
А мо вмостивсь перепочити,
І зазирає у вікно,
Напевне, хоче обігрітись.
Його дивують рушники -
Яка краса,
А ще засмаглі паляниці,
Їх щойно вийняли з печі,
Вони гарячі й темнолиці.

А я холодний і блідий,
Холодний місяць,
Заклятий місяць ледь не плаче,
Ледь-ледь не плаче,
І зазираючи в шибки,
Кляне свою гірку невдачу.

Заходь зігрію, пригощу,
Мерщій заходь -
Господар двері прочиняє,
І диво наш незвичний гість,
У теплу хату поспішає.
Посмакував він пиріжок,
Чудовий смак,
Із самовару випив чаю,
І пропонує дітлахам:
Давайте я Вас погойдаю.

Перетворився на човна,
Перетворився,
І став малечу колисати,
Став колисати,
Недовго він їх забавляв,
Бо скоро всі схотіли спати.

Тож до сестричок зірочок,
Сестер зірок
Подався в небо він поволі,
Світив старанно цілу ніч,
Було, як вдень на сніжнім полі,
Світив всю ніч...

Поділитись сторінкою: