Світанки навчили мене сміятись

Я біжу у дитинство - казкову мить,
Де старі дуби підпирають небеса,
А над берегом Дністра мій час біжить
І водограєм дзвенить, квітує весна!..

На моїй душі сонячно і світло,
Я живу, мрію і щаслива-щаслива!..
Зранку Всесвіт всміхається привітно
І жайвір несе до зір на своїх крилах...

Прекрасна мить, як солодка малина,
Після дощу ясніє пречисте небо,
Бігає сонячний зайчик, як дитина,
Райдужні дні сіють щастя для мене...

Заквітчала весна зелені коси,
Із польових квітів вінок із барвінку,
І листям шумлять віттям верболози,
Соловей несе пісню про українку!..

Вітер закружляв у вальсі, у танку,
На волі вдихаю пахощі, аромат,
Під сіянням зір не спиться до ранку,
Душа квітне у мрії, як вишневий сад...

Світанки навчили мене сміятись,
Радіти сонцю хвилиною у житті,
На землі людям щиро усміхатись,
Дарувати щастя, радість на землі...

Замріяна, закохана в небеса,
Білою лілією квітну в розмаю,
Люблю зеленгаї, безкраї поля -
І тут частинку серця я залишаю...

Поділитись сторінкою: