Сльоза білокрилої чайки

Від туги жалю іду на узбережжя моря,
Де сонце заходить в зоряний небокрай...
В тишині чую як плюскоче шум прибою
І білокрилої птахи голос - чаїну печаль...

О, білокрила чайко, візьми мене на крила!
Неси на парусних вітрилах в далі голубі
Там, де моя весна і літо, молоді літа ходили,
Де моє щастя емігрує на білім кораблі...

Пронеслася білокрила птаха наді мною,
Чайкою закричала, залопотіла крильми,
Провела у спогади, де я зустріла свою долю -
І на золотому піску зоріють кохання сліди...

О, білокрила птахо, не кричи не треба!
Не виливай сльози океан із моєї душі...
Того, кого любила відлетів голубом у небо...
І на березі моря залишив мені троянди чарівні...

Я візьму ці запашні ніжні квіти у свій дім,
Поставлю у криштальну вазу, налию води...
У місячну ніч зійде муза у сіянні золотім,
І мелодія моря зігріє піснею серед зими...

Поділитись сторінкою: