40 повстанців

Всю ніч не вгавала страшна завірюха,
Великі упали сніги,
Коли большевики підходили стиха
У села, ліси та яри.

  Їх було багато, як чорної хмари,
  Чекали в світанку в снігах,
  Щоб кинути в села великі пожари
  І грітись тоді при вогнях.

А буря у вікна так голосно вила,
Не видно довкола доріг,
Про волю повстанці у снах своїх снили,
А ворог їх лютий стеріг.

  В селі цьому спало лиш 40 повстанців
  І снили щасливі сни,
  Не знали, що згинуть прийдеться їм вранці,
  І смерти не ждали вони.

Аж враз на світанку, у сніжну завію
Кати надлетіли, як стій,
Проснулись повстанці, вхопили за зброю
І кинулись всі на пробій.

  Билися завзято цілих дві години,
  Пробилися в ліс за село,
  І впали за волю, за славу Вкраїни,
  Там 40 тоді їх лягло.

Тепер в тому лісі, де мужньо так бились,
Висока могила стоїть,
Там сорок повстанців на віки спочили,
Там сорок повстанців лежить.

Поділитись сторінкою: