Скорботна печаль

Моє серце страждає,
Ридає, плаче від болю,
Мій друже, бо білий світ
Померк для тебе,
Смерть пробила твоє тіло
Гострою стрілою,
І задощило, засніжило
Наді мною голубе небо.

Твоя краса згоріла у попіл
У жертовнім вогні,
Від холоду, як квітка,
В'янув дні за днями,
До останнього подиху боровся
За життя на землі,
І лютий обірвав листочок,
Що шелестів під вітрами.

І в заметіль ти впав
Пожовклим листом на сніг,
Сизим голубом змахнув крильми
За небокраї,
Осиротив птаху - залишив
Цей прекрасний світ,
І душа виливає море сліз
У скорботній печалі.

Зупинилось серце - день став,
Як без зорі ніч,
Люта зима мене завинула
У чорну хустину,
В небі пресвяті ангели
Запалили тисяч свіч,
Ти рано пішов у вічність
І лілії несу на могилу.

Над глибокою ямою
Замайоріли живі квіти,
Схиливши голову, віддають
Любов, шану тобі,
Ти не дочекався весни,
Променя сонечка, літа,
Та твій образ доброти
Буде вічно жити на землі...

Поділитись сторінкою: