Лебеді говорять

Твої джерельця – оченята сині,
Не сині – волошково-голубі.
І сльози під повіками перлинні
Пекуче променіють, як вогні.

І зір твій, як дозрілість
Та у квітні:
Трояндами палає, мов свіча.
Мені тебе не можна не помітить,
Замріяне, закохане дівча.

Життя-струмок
Тече у світ невпинно,
Щасливі дні над долею летять,
Як лебеді закохано і вірно,
Лишаючись у світлих почуттях.

Я бачив,
Я бачив скільки щастя й горя
Твій поклик до кохання відчував.
А у Омезі лебеді говорять,
Що я тебе не так, не так кохав!..

Поділитись сторінкою: