Моліться!

Моліться – війна, як завжди, не на часі!
До мене давно увійшла вона в дім
Із назвою нібито мирною – Щастя...
Та тільки тривога і смуток у нім...

Там – гуркіт гармат і воронки від "градів".
І голос знайомий та рідний такий:
"Привіт, я живий, так почувати вас радий!
Стріляють, пробачте, мабуть, буде бій..."

І серце тріпоче, грудину ламає,
Ліворуч, під ребрами так виграва...
Та кращої звістки у день цей немає,
Бо чую від сина підтримки слова!

Озвався мій син – і неначе я поруч, –
Враз бачу і кулі, і "градів" гріхи...
Все серцем відчую, бо іншої долі
Не маю, я – матір, мої то шляхи,
Котрими тобі доведеться ступати,
Твоїми очима дивитись завжди...

Я, синку, твоя, Богом данная, матір!
То ж разом, Господь, через час проведи.
До світлого завтра зі сміхом дитини,
До мирного ранку, що день розпочне.
Моліться, щоб Бог нам зберіг Україну!
Нехай тільки лихо її омине!

Поділитись сторінкою: