А вже красне сонечко

По нашому лісі старому
Гуляє лункий перегук.
Хтось вранці прокинувся в ньому
І дріб вибиває: тук-тук.
Це дятлик – мій давній знайомий,
Я знову зустрівся із ним.
Стою поблизу його дому
Під дубом товстим, дуплявим.

Сніг тане, вмиває дерева,
І дятлик напився з кори.
Його тюбетейка рожева
Над мохом мелькає, горить.
Ступнув я... Щось тріснуло сухо...
Я дятла лякать не хотів,
А він, товстодзьобий, щодуху
Зі стовбура скік – полетів.

Він пурхнув до ближнього клена,
Хвостом обіперся об сук.
І, дивлячись, косо на мене,
Почав вибивати: тук-тук!
Весна  уже не за горами...
Тук-тук... Зустрічайте її!
Від дятла пішла телеграма
В байраки, бори і гаї.

Поділитись сторінкою: