Пробач, мамо!

Пробач, мамо, що залишив, як билину одну...
Впало небо і сльозою вмивається зірка рання...
Що в зажурі зустрічаєш сонце і лиєш сльозу,
Снайперська куля розбила мрії, надію останню...

Послухай, рідна матусю, як щебечуть солов'ї...
Я поміж віть нахиляю тобі сонечко, тепло літа,
Зеленим листом шелескочу на клені стрункім,
Із Божого раю ангелом нахиляю промінь світла...

Крізь заметілі я ластівкою пробиваюсь на вітрах...
Щоб витерти із очей сльозу, завітати у гості, у сни,
До грудей притулити, зацілувати золоті руки у снах,
Ясною зорею до нашого саду осяяти тобі стежки...

Мила матусю!.. Не плач, не тужи, не ридай за мною...
Нехай дощ бентежно не стукає в шибку, у вікно...
На могилі посій ранні квіти чорнобривці весною,
І я прилечу до віть калини і тебе обніму крилом...

Поділитись сторінкою: