Розцвіли червоні маки у полі

Розцвіли червоні маки у чистім полі,
Де горіла земля у вогні полум'ям в житах,
Тут спить козак, а над ним росте тополя,
На гіллі журавка заливається у сльозах...

Вставай, молодий козаче, іди додому!
Тебе виглядає-жде матінка край вікна,
Як тополя похилилась низько додолу...
Побивається від горя птаха сирота...

Зацвіли під синім небом маки червоні,
Їх сотні-тисячі полеглих дочок, синів...
Обпалений цвіт відлунює у передзвоні,
Що полягли за Україну серед степів...

Стоїть похилена тополя у зажурі...
Розганяють хмари у небі руки-віти,
У вічних снах заколисує дні минулі,
Чаїно голосить, згадує свої діти...

Палахкотять, горять квіти з краплі роси,
О, скільки їх тут цвіте поміж трав зелених,
Це сини-соколики, дуби, клени, ясени...
Опале листя шепоче: Згадай за мене...

У свій дім прийняла земля і пригорнула,
А стара мати виглядає сина з війни...
О, сину мій, синочку, тебе не забула!
Ти будеш у серці червоним маком цвіcти!

З її очей гіркі сльози котяться градом,
Колискову пісню співає у вічному сні,
Сину, калин-зорею сяй над снігопадом!..
Соловейком розвесели наш сад навесні!..

Поділитись сторінкою: