Друже Батьковичу.
1. Можна, без проблем.
2. Досі не сказано скільки чоловік. При тому що поняття бронювання передбачає бронювання і передоплату...
Тим не менше номери заброньовано під мою відповідальність.

Думаю, що для вас зроблять по 20 грн. комплект.

Приїжджай коли зможеш. Знайдеш адміністратора Ірину. Скажете що ви у котедж, який бронював Степан Кирилович. Хай вона мені зателефонує я поясню що до чого.
Приєднаєтеся (якщо забажаєте) до групи студентів. Для них зроблено програму.
Якщо бодай у день приїзду скажете все ж скільки чоловік - на горі для вас видадуть карточки, які дадуть змогу кататися скільки зможете.
Я буду на горі. Там можливо і зустрінемося, хоч і у робочій обстановці.
Зрештою це і не важливо.
============================

Дякую.

Панове, ті хто їдуть, коли ви збираєтеся там бути? Я планую бути у Мукачеві о 10 і на "рейсовому маршрутному таксі з м. Мукачево до с.Чинадієво" доїхати до Водограю (який розташований по вул. Санаторній, 201).


Оце я хтів відіслати (і таки відішлю - що я дарма це писав?)
їдуть:
Сянка *2
Anrzej *3
webmaster
DaBaG
Green Lord ?
Катруся ?
Євген Шульга ?
пасують :
Гетьман
Коломийка
кончак
Льошка
Гануся

В мене з'явилися перешкоди, у Мукачево я буду о 3ій годині дня

... Нажаль снігопад мягко переходить у дощ. Схоже що цього разу лижного щастя буде мало...
Якщо приїдете - все залишається у силі.
Вас ждуть.

Оскільки мене цікавить зустріч заради спілкування (лижі - другорядне), то планував виїжджати зі Львова в суботу (сьогодні) перед обідом. На цей момент з'ясував, що Сянка і Вебмайстер не поїхали, DaBaG поза межею досяжності з мобільного, остаточної інформації не маю, тому вирішив не їхати.

Такі то невтішні справи, Санаторе. Даруйте...

Може іншим разом... зненацька... вийде краще...

Щойно зайшов в інет - учора і позавчора не був.
Почуваю себе не надто добре для того, щоб багато перебувати на вулиці - тому і не поїхав

Передмова.
Спочатку я хтів вам всім написати якийсь один величезний супер-гіпер-мега матюк. Потім згадав, що серед нас є представниці тієї статі на яку я ніколи не лаюся, а ще доволі старші за мене люди. Останнім доводом всеж став сміх Сянки, при останній телефонній розмові (дякуйте їй).

Глава 1.
Так от. У чому справа. Я трохи роззлючений. Навіть не трохи. Я Д-У-Ж-Е роззлючений. Гм-м. Давайте подивимося, останній раз було так, що коли люди про щось домовляються ТО ВОНИ ТАК І РОБЛЯТЬ. в цьому місці мав бути черговий матюк, див. вище. Я сподіваюся, що ви здогадуєтеся до чого це я. Справа в тому, що я, як ми і домовлялися, приїхав 18го числа у Мукачево і виявилося, що приїхав туди один. Все можливо було б набагато краще, якби їхати мені до дому було б не півтори доби або були б квитки хоча б на завтрашній день. Доречі з Києва я виїджав чи не о 12 годині ночі. До того часу спокійно можна було б написати що ніхто не їде. ЖОДНОГО повідомлення. Це стосовно мене, а стосовно Степана Кириловича відмова після такої мороки ...теж саме.

Глава 2.
Вранці ніхто не приїхав, а отож все, що було заплановано, скасували. Я приїхав і зрозумів, що мене там вже не чекали. Вечір пройшов у орієнтування на місцевості та влаштування умов прожитку. Під кінець вечора я нарешті зустрівся з паном sanator'ом і справи почали налагоджуватись. Проблема була з прожитком - мене поселили у окремому номері за який за добу 140грн. Грошей би не вистачило - планував на другий день (квиток на понеділок, ще одна ніч) поночі рушити пішки на Мукачево і там тинятися до ранку. Спати лягав у найпаскуднішому настрою, шкода, що я тоді ж не написав цей текст - тоді б він виглядав значно мальовничіше...

Глава 3.
Наступного ранку справи повернулася поіншому - з мене запитали 70грн за прожиток, що я міг собі у тій критичній ситуації дозволити. Поснідав. Настрій значно покращився. Взяв лижі. Ті люди які мали їхати на Синяк не поїхали. Я вирішив не паритися, не напрягати Степана Кириловича і покататися на тій гірці, що була у Водограю. Тут починється саме цікаве - вдягнувши ботуси і лижі я пригадав, що на лижах трошки ніколи не стояв. Спочатку навіть рухатись кумедно було. Вони включили бугель. Він мені зразу ж не сподобався. Я йому мабуть теж. Він мене штурхонув і незахотів осідлуватися. Ха, мене цим не злякаєш! Я вчепився в нього руками і досить нормально піднявся на гору. Зверху гора видалася значно крутішою. Якась добра жіночка розповіла мені як гальмувати (на внутрішніх кантах, здається "плугом"). Ше не поїхав як трохи не гепнувся, добре, що лижі довгі. Поїхав. Гепнувся. Трохи поковзав, трохи погальмував. Щось почало виходити. Тут мені подзвонив Степан Кирилович і спитав чи я на Синяку і порадив туди приїхати. Так і зробив. Ех ви. Таке напропускали. Там були навіть "санки для Сянки". Я вже не кажу про ті акції що були заплановані - ні мені ні вам в таке може й не пощастить потрапити. Шкода, що то не в моїх звичаях розповідати чужі сюрпризи. Доречі це все було домовлено з людми і на скільки я розумію не без грошей, та то не моя справа.

Глава 4.
"Я знаю кунфуу" Кіано Рівз.
"Я вмію кататися на лижахх" DaBaG.
Пан Степан запропонував мені блейди - ніби короткі лижі. То мене мабуть й зберегло неушкодженим. Зате я навчився робити "вертольотик" (4ьох лопастний збичайно ж). Там доречі був ще один бугель, але він вже якось дізнався, що я їх не полюбляю, а я й не намагався так як треба їздити - чіплявся руками й все. Далі розповідати неможливо - це надто скаладно, довго і емоційно. Коротко - вчився їздить, було класно. Із гучномовця час від часу лунало щось накшталт "на горі зараз присутній представник клубу української пісні ... і він здається вже навчився їздити ... ... але падати теж вміє ...". Потім якогось інструктора попросили трошки мене пікорегувати. Користь від того дійсно була - мені акцентували увагу на те що треба нахилятися вперед і я став менше робити акробатичниі трюки з кувирками назад. А ще мені спробували допомогти приручити бугель. Довелося ще трошки повоювати, але врешті-решт я все ж таки їздив з кріпленням за спиною.
Повернувся як і планував - з Синяку але без синяків. Хоча мене довго лякали символічною назвою "Синяк". Стомився як пес. Задоволений ліг спати.
Наступного дня прокинувся вдосвіта пішов кататись на місцевий схил. Вчора було тепло, вночі було холодно. Гірка заледеніла. Став і їдеш. Починаєш гальмувати і все одно їдеш. 100відсотково допомагало тільки екстренне катапультування набік. Забив на лижі пішов селом. Знов зрозумів скільки ви загубили - можливо то місто, можливо то я, але я таких світанків давно не бачив. на краю села знайшов класне місце. По від'їзді нічого особливо цікавого не було. В потязі правда мене розібрала алергія, а через півдоби проведенної у маленькому, замкнутому просторі в мене боліло все.

З.І.
Все написане тут не стосується: звичайно ж пана sanator'а та людей що завчасно твердо сказали що не поїдуть.
Доречі я вебмайстру передавав ваші артефакти від Степана Кириловича а от диск був один тому його копію, у кращому випадку, ви отримаєте при зустрічі.
І ще таке питання, до тих хто мене бачив. Чи дійсно я настільки схожий на нєфора наскільки мені ввижається? Бо я вже то від людей чую. Звичайно тому сприяли мої кирзові чоботі, стара курка (я передбачав ковзання по карпатським схилам на дупі), почовганий похідний рюкзак та все одно.

У мене є ті лижні картки і плакати.
Картки дійсні лише цього сезону!
Хтось ще хоче їх отримати?

І ще питання - як ті картки відрізняти?
На вигляд вони всі однакові, лише номери різні...

DaBaG Батькович! Ти молодець, що дав собі раду.