Ну, ось. Виконую першу примху дівчини.

Старий батяр ще зовсім не означає, що і як людина старий.
А взагалі поет сказав: "Любви все возрасты покорны".
А мужчина повинен бути "чуточку красивей обезьяны".
Бу-ги-ги!
Нема в мене смайликів ніяких.

Ви не примху дівчини виконали, а відкрили досить цікаву тему . Тому, в кого є якісь цікаві історії з приводу спілкувань, а потім і якихось почуттів, що починалися в інеті(а потім, можливо, знаходили своє продовження в реальному житті) - РОЗПОВІДАЙТЕ, ДІЛІТЬСЯ! А смайлики є в КОЖНОГО, бо це робиться клавіатурою . То, все ж, скільки Вам років(за паспортом)?

Я міг би написати скільки мені років за паспортом, перед ним, чи в ньому. Але весь кайф, так би мовити, в прикупі, що лежить на столі перевернутим картинками вниз. І от починається торгівля: хто ж візьме цей прикуп?! Буває, що беруть "в темну" і нікому не показують, що там насправді було. Навіть, якщо і лажа, то людина, взявша прикуп, робить вигляд, що там бознащо, тобто блейфує...
Повір мені - так цікавіше. Без віку. Без фото. Тільки спілкування. Платонічно, якщо хочеш.
І ще повір... Розчарування не буде.

Зовнішнього розчарування, мо, й не буде . А от розчарування ВЖЕ є, пов"язане із тим, наскільки ж Ви любите "всовувати" у різні розмови тем оту нещасну ДУПУ... Слава Богу, що вже якось притихла ця "темка", бо я вже і не надіялась, і не сподівалась...

Але, хоча би, з якого міста/села Ви є, можна ж сказати? Чи це теж є великою таємницею?
І, Ви на диво, швидко реагуєте .

во-во
Іванців діло говорить

Дівчинко-перлинко! Я з одного із найславетніших міст нашої Неньки. А реагую я швидко, бо думка спрацьовує, та й ти мене надихаєш...

Та й комп не слабий.

Та й інтернет швидкісний.
Нема часу на очікування.

І взагалі, я в якомусь роді профі.
(в хорошому розумінні цього слова).

Я бачу, що тема стала цікава і Вебмайстру! То, можливо, повідаєте нам якусь "форумну" історію кохання?

Я з одного із найславетніших міст нашої Неньки.
Тож, з якого??

"оту нещасну ДУПУ..."
Не ображайте найпрекраснішу частину тіла. Вона найщасливіша за усі інші, бо дає змогу звільнитись усьому організму від чого? Відгадали!

Власне в тому старовинному чудовому місті, де більшість населення не сидить, де? Отож бо! В десятку!!!

Так можна гадати дуже довго, тож все-таки, ЗВІДКИ ВИ?

Треба було не нагадувати мені Вам про ту "щасливу" .... Бо знову почалось

Leopolis, Lemberg... Вам це про щось говорить?

Діду, га діду! Не знаю на котрім форумі вас лапати…
Може і ми би себі шось туткай во-во надрапали? Про те, як то ся робило з першого погляду. Ех! Тряхньом старіной!
Пригадую в 53-м..........

Цить, бабо... вони ж молоді, зара й повитріщають очі...

А я що? А я нічо. Просто подумала: няй молоді ся вчат. Так у нас на селі колись говорили. Хоча вони вже, певно, добре навчені. А ми що? Ми скромними були в свої 20 років, відсталими. Інтернету в нас не було, телевізорів не було, кіно рідко-рідко, та й те чорнобіле. Які там МР3 плеєри чи DVD обладнання? Простого радіо - і того не було в кожній хаті. Хіба брехунці, та теж не в усіх. До школи ходили за кілька кілометрів, ніяких тобі автобусів, ніяких тобі маршруток.
Було і кохання. Було і з першого погляду. Часто-рясно на усе життя. Розлуки були і зустрічі. Радощі і печалі. І листи... прості листи простою поштою. В простих паперових конвертах з марками. Теплі, ніжні, добрі, так довго очікувані листи... Рідним почерком, розмазаними від сліз чорнилами... Все було. Було точнісінько таке саме життя з тими ж дійовими особами - він і вона, - тільки без технічних досягнень цивілізації. І кохання було - велике, неосяжне, дорогоцінне. Бо любили і не потребували нічого взамін. Не потрібні були ні роскішні квартири, ні авто, ні шмотки, ні коштовності... Просто любили над усе і жили тим.
Згадую, і серце гордістю переповнюється. Бо не жалкую ні за однією прожитою хвилиною - все було на вищому рівні!
Скажи, Василю, - а чи не правда?..

===І кохання було - велике, неосяжне, дорогоцінне. Бо любили і не потребували нічого взамін.===
Кохання, якщо воно є само собою включає в себе оте вищеописане. Якщо ж немає отого, то чи хіба це можна назвати коханням. Не треба паскудити таке чисте почуття. Тоді краще використвувати якесь друге слово:
-захоплення
-подобання
-спокуса
-пристрасть
-...

"Не треба паскудити таке чисте почуття" ????

Ти, дівчинко, взагалі коли читаєш, - то хоч трошки думаєш, що ти читаєш? Як зараз молодь каже: ти хоч щось вкурюєш?
Де ти в моєму тексті знайшла фразу, в якій би я опаскудила почуття любові? Може в тебе хвора уява? То тоді не встрягай в розмови старших, у яких ти ні холєри не петраєш. Сиди собі тихенько і помовчуй із своїми "захопленнями, подобаннями, спокусами, пристрастями і - ..."
Скажи, Василю, - а чи не правда?..

Ой чиста правда, бабцю мила, -
Їх би навчити, так несила:
Кохалися в коморі ми,
А їм зручніше - в форумі...

З великою сльозою на очах згадую свій майже неопублікований твір із парубоцького циклу:

Співали півні вдалині,
Згасали зорі,
А ми лежали на рядні
В старій коморі.

Кусали шию остюки,
Ломило спину,
А батько гнув нам матюки
Десь коло тину,

І по леваді з рогачем
Ходила мати,
Й дитина сходила плачем
У нетрях хати.

А в нас - свій клопіт, шепіт, піт,
Цілунків триста!
...І колихався твій живіт,
Як діжка тіста.

До Іванціва:
Знаю, нарешті, що Ви із славного міста Львова! Але я, на жаль, покину форум на декілька днів - маю серйозні проблеми із компом... Ніколи б не подумала, що я ТАК підсяду на інет і на ЦЕЙ САЙТ зокрема... ЯК ВАЖКО!..

До баба Текля
Вельми шановна пані, я більше як впевнений, що фраза СтароЧки "не треба паскудити" була спрямована не до Вас, а в контексті далі написаного:
++++Якщо ж немає отого, то чи хіба це можна назвати коханням. Не треба паскудити таке чисте почуття. Тоді краще використвувати якесь друге слово:++++
Тобто, якщо нема кохання, то не варто ці стосунки цим словом називати.
От думаю так малося на увазі.

до Нацпатріотка
Ви там в Реальності вважайте!!! Бо мож побачити, що є ще світ і не в інеті
Як то кажуть - Реал затягує

Розпочата тема дійсно цікава. Звичайно, кохання - це, може, занадто сильно сказано. Але спілкування і знайомства в інеті - це особлива сторінка життя... Для себе зробила висновок, що найцікавіше спілкування протікає тоді, коли не знаєш, з ким ведеш мову, а відкриваєш людину по крупиці, завдяки натякам, коли йде спілкування заради спілкування, а не починається зі з'ясування: де живеш, скільки років, ким працюєш і т.п.

До Lemko
Я вам анекдот розповім. Так, власне тут, а не в "Анекдотах"

На всесвітньому консіліумі слово має француз:
- Ми знайшли методи для виліковування раку.
Слово має американець:
- Ми знайшли методи для виліковування СНІДу.
Слово має українець:
- А ми гланди через дупу вирізаємо!
- А для чого ж через дупу???
А у нас в Україні все через дупу робиться...

Це я для чого розповів?
НАВЧІТЬСЯ ВЖЕ КІНЕЦЬ КІНЦЕМ ВИСЛОВЛЮВАТИ СВОЮ БІДНУ ДУМКУ !!!

Щоби вас усі зразу розуміли, а не гадати по півдня, - що ж то малося на увазі.
Почитайте пост campanella... Все чітко і зрозуміло.

Ага-а-а, Іванців! Відчуваєш, що рильце в пушку?! Підлизуєшся до літньої баби?! Та ще й молодичкам компліменти направо-наліво...
Ви, campanella, не дуже й то довіряйте, бо він тут уже не одну дівчину в оману ввів. Хи,хи!

До Іванців

Не знаю, що ж вам завадило ШВИДКО ЗРОЗУМІТИ.
Мабуть те, що Ви не уважно читали повідомлення вище, а може й інші хиби...
"...в нас (а, отже, і у Вас) все через дупу робиться..."

("Кінець кінцем", українською пишеться і звучить як "зрештою" )