На мою думку це людина, яка просто не поважає національні традиції свого народу, і немає власної гідності.

зрадником можна назвати тих хто ставить свої власні амбіції понад інтереси держави, це не стосується звичних людей, а лише тих хто має вплив не Державу

Чи можна вважати зрадником того, хто своєю цієї країни не визнав і клятв на її вірність не складав? Манкурти без Батьківщини, роду, племені, які поклоняються лише Золотому тільцю, зрадити за визначенням нічого не можуть, бо немають слова, честі та й власне гідності.

так

А діаспору можна назвати зрадниками?
Тих, що втекли в самі скрутні часи їхньої України?
А я вам зразу скажу. Вони хоч і безграмотні люди, зате розумні і передбачливі. Бо вони наперед побачили, що як залишуться, то будуть все життя жити в дупі!

nocoment, ЯНЕВДУПІ!

МОСКАЛЬ

А кого саме ви вважаєте москалями?

Нація - це передусім культура (Ол-др Шокало).
Нація - це моральна свідомість гарячих серцем і чистих розумом людей (Ернест Ренан).
З цього випливає, що зрадник нації - це зрадник своєї культури. Зрозуміло також, що він має серйозні проблеми і з мораллю, і з розумом.
Оглядайтесь пильніше навколо себе.

Москаль - це не зрадник своєї нації, це людина іншої нація, яка не любить людей нашої нації (не путати з російськомовними українцями)

Москаль - це не зрадник своєї нації, це людина іншої нація, яка не любить людей нашої нації (не путати з російськомовними українцями)

Чітко!

от і я заперечую будь-який звязок з російськомовними, жоча вони(російськомовні) завжди викликають особливу пильність межуючу з неприязню

Все правильно! От і як одні так і другі не достойні проживати на нашій Україні!!!
Правда радикально???

Valar "от і я заперечую будь-який звязок з російськомовними"

Мені здається що кожен має спілкуватися своєю рідною мовою. Так склалося історично що на нашій території живуть росіяни або люди іншої національності. І невже ти не будеш спілкуватися з цікавою людиною тільки тому що вони розмовляє російською????Адже важливі думки людини а не мова якою вони їх виявляє.

Юліє Юріївно, ви сама собі суперечите. Якщо не мова важлива, а думки, то чому кожен має спілкуватися своєю рідною? Чом не перейти всім на єдину мову - спершу братню, а потім усесвітню?

Бо мова - це історія народу. і не можна її забувати. але це кожен має вирішувати для себе сам. Але для мене неважливо якою мовою спілкуються мої друзі. Це їх справа

З часом поняття нації відпаде. То чи варто колотити воду в ступі?

Поясніть антиглобалістам, що "нація", "мова", "національна держава", "кордони" це (фі!) старожитності.
Якщо вони усвідомлять, як вони помилялись, то
вами пишатимуться усі, хто мріє про єдине людство.
Всі будуть однакові (майже). Як цікаво!
Тільки ось яка проблема.
Китайці можуть не захотіти. В них вже є якась там дрібниця, китайська мова, держава, давня (мабуть нікому непотрібна) цивілізація.
Ото халепа!
То може допоможете вирішити "китайську проблему"?
Це вирішення цілком логічно вкладається у ваш високодуховний світогляд.

Нація як феномен самоорганізації спільноти нікуди не дінеться, навіть якщо дуже фантазувати в дусі деяких вигадливих письменників, які пишуть фантастичні книжки в нуар-стилі.
Я взагалі вважаю, що "людина миру" (хоча це й звучить гарно та суперпрогресивно), це примара. Пояснюється це тим, що існує пам`ять культурних надбань кожної окремої етнічно визначеної спільноти. Мова є провідним каналом та одночасно носієм передачі такої інформації. Інші канали - музика, предмети матеріальної культури, які несуть певні зображення та форми, стиль статевих відносин, інститут шлюбу як гарантія виживання дітей та чарунок творення соціально-відповідальної особистості і т.ін. теж є важливими каналами, між якими обов`язково повинен бути гармонійно пов`язаний з ними носій - мова. Ускладення цього процесу можна спостерігати сьогодні, коли з очевидними надбаннями епохи безперешкодного переміщення інформації, що призводить в свою чергу, зростання продуктивності розумової праці та всіх інших продуктивних сил, можемо спостерігати й процес розмивання самовизначення та ідентифікації особистості, яка відокремлюється від близької їй спільноти та перетворюється на справжнього одинака, який прот не вважає себе одинаком, тому що процес спілкування не припиняється завдяки технологіям. Цей процес відбувається в динаміці та набув масштабу, який вже не можна ігнорувати. Як це відіб`ється на перспективі людства як розумних істот? Суперечки вже точаться. На сполох вже б`ють психіатри...Інші спеціалісти з гуманітарної сфери теж занепокоєні. Віднайти засоби боротьби з деіндивідуалізацією та всесвітнім одинацтвом молоді в пост-індустріальному суспільстві це завдання сьогодення. Один з таких засобів є зростання активності тої частини суспільства, яка відчуває свою відповідальність за збереження нації. Тому мій прогноз такий - зростання таких настроїв (які дехто воліє називати націоналістичними) є процесом всесвітнім і неминучим. Головне ж завдання національної інтелігенції - попередити міжетнічні зіткнення

Lesnichiy,

"Поняття нації відпаде", "Нація як феномен самоорганізації спільноти нікуди не дінеться" - це все в логіці називається "твердженнями". Наведені твердження прямо суперечать одне одному, "підтверджуючи" тим самим обмеженість людського розуму.

Цитую Вас:

== Один з таких засобів є зростання активності тої частини суспільства, яка відчуває свою відповідальність за збереження нації. ==

Почуття відповідальності походить ще від тваринного інстинкту, а отже воно природне. Почуття відповідальності саме за збереження НАЦІЇ - неприродне, оскільки нації в природі немає, це так само штучне утворення людського розуму, як і держава, імперія чи фінансова система. Ці штучні системи тяжіють до розростання, як ракова пухлина, і, значить, рано чи пізно охоплять усю планету. Разом із ними й почуття відповідальності за націю доросте до почуття відповідальності за всю планету.

Прошу прокоментувати цю гіпотезу. Точніше, вказати її слабкі місця.

Я не вбачаю протирічь в твердженні "почуття відповідальності до нації доросте до відповідальності за всю планету".
Я вбачаю протиріччя в твердженні, що "почуття відповідальності саме за збереження НАЦІЇ - неприродне". Тобто мається на увазі, що якщо воно "неприродне", отже вороже чомусь "природному" (чому саме?). По друге, чому це почуття взагалі "неприродне", та навіть його "неприродністю" пояснюється така метафора як "ракова пухлина" у відношенні до нації (держави)? Щодо імперії, як монопольного утворення, яке штучно утримує в своєму складі безліч різноманітних компонентів і намагається для спрощення керування досягнути стандартизації не тільки в сфері матеріальної культури, а й в сфері гуманітарної, я згоден з визначенням, що вона є "штучним", "неприроднім", "раковим" утворенням з точки зору збереження різноманітності людства як запоруки розвитку його духовної складової, хоча з точки зору розвитку матеріальної культури "імперія" може виглядати привабливо за рахунок концентрації ресурсів, висмоктуючи їх з інших напрямків.
Повернімося до "нації" та "відповідальності за її збереження".
Незважаючи на те, що все це витвори людської уяви, я вважаю їх в такої ж мірі природними як і ті, які пов`язані із інстинктами самозбереження. Хіба тільки якщо посісти думки, що тільки те "природне", що йде від звірячих інстинктів? Думаю, що це полемічне перебільшення Тому давайте домовимось, що такі витвори людської уяви як "нація", "держава", "релігія", "сім`я" всі заслуговують на те, щоб їх вважати природними, хоча вони й уявні, але ж ведуть до матеріальних змін в навколишньому середовищі. Згодні? Інша справа, чи будуть ці природні утвори вести до збереження та продовження життя (наприклад, індивіда, а через нього й людства) чи приведуть його до загибелі?
Ще одне твердження. Наявність конфліктності на межах взаємодії систем це місце безперервного створення нових феноменів, з яких лише деякі мають шанс покращити стабільність однієї або другої

Останнє твердження я сформулював з врахуванням власного досвіду з вивчення біохімії. Думаю, що це з деякими обмеженнями може відноситись й до пояснення "позитивності" суспільних конфліктів, які виникають між націями.
Що я маю на увазі під "позитивністю"?
Це наслідок зіткнення різних культур від якого є шанс отримати новий досвід, який допоможе кожній з культур отримати нову якість існування.
Але є шанс отримати й нестабільність обох систем та перехід їхньої взаємодії в новий стан - (умовно кажучи, поглинання однієї держави іншою). Це я відношу до "негативності" суспільних конфліктів (які виникають між націями) , розуміння якого приходить трохи згодом, пост-фактум...
Від чого залежить результат конфлікту в ту мить часу, яку ми спостерігаємо?
Від природного (!) "почуття відповідальності за збереження нації" (!).
Добре. Розглянемо сценарій поглинання
Маємо приклад системи з невисокою стабільністю всередині з численними фракціями, постійними конфліктами, запаленнями, ворожнечами між окремими верствами. Навіть якщо зовні за рахунок жорсткого придушення будь-якого протиріччя силовими методами (це необов`язково каральні методи, це й маніпулювання свідомістю) все виглядає стабільно та непорушно, але насправді рівень "нещасливості" індивида в такій нестабільній (по-справжньому!) системі надзвичайно високий, навіть якщо він цього й не розуміє (бо немає іншого досвіду).
Можу розвинути думку, але, на жаль, треба працювати . Дякую за увагу, шановні пані та панове.

Зрадник своєї нації поняття таки досить умовне. За радяньських часів усі, хто повертався з полону, або на кого написали догану в КДБ були "ворогами народу". Але мова про інше.
Зрадити націю можна в різний спосіб. Свідома зрада національних інтересів, мабуть, буде "найбільшою" зрадою своєї рідної нації.
Людина, яка усвідомлює свою роль в суспільстві та має в душі вірність і відданість до власної нації ніколи незможе її зрадити.
Це питання настільки широке та "потужне", що через нього виникала не одна війна, і не одна ще виникне...

Шановна Юліє Юріївна!
Не варто сипати бісер перед свинями. Ви ж бачите цих обділених самою природою людей. Їх треба хіба що пожаліти. Навіть не співчувати. А так, просто пожаліти в глибині душі. Бо саме вони і є той ТОРМОЗ. І таке ще довго буде. Доки в їх недосконалих думках не з"явиться таке просте для нас з вами поняття як ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО. До цього моменту не вартує витрачати свої сили і емоції.
Поможи вам Бог!

Для Лесі Росіянки
А чого ти , власне переймаєшся? З точки зору Пізнання так і повинно бути. Як ти можеш говорити про верх, як ти не знаєш, що таке низ. Як ти можеш дізнатись, що таке холодно, як ти постійно в теплі… Як ти зможеш оцінити свій високий рівень розвитку, коли спілкуєшся сама з собою?..
Отже, у всіх випадках нічого нового не відбувається. Рівень та й рівень… А от коли ти зіштовхуєшся з низьким інтелектом, відразу починаєш розуміти планку свого рівня і свого розвитку. Навпаки, - твої опоненти знаходяться в ілюзорному стані, навіть не підозріваючи про це. Тому вони будь там що проявляють потуги відстояти свою примітивну точку зору.
Це тобі я кажу, Іванців. Бо я постійно шукаю себе, постійно намагаюсь згадати, ким я є насправді. Тобто, яка моя роль у Всесвіті, моє основне завдання. І тому я є тим, ким я є в дійсності. Амінь!

IMHO (до теми про націю): нація достатньо близька до природньої структура, хоча в наш час, коли все природнє, що з середини підказувало що таке нація і хто свій а хто не свій, майже винещено (навіть не тільки те що підказувало, а й те що реально споріднювало) - це стало достаньо штучним терміном. Сподіваюсь з часом це нас почне гуртувати.

Природною структурою є етнос. Як біовид на біологічному рівні, так етнос на культурному рівні НЕ ЗМІШУЄТЬСЯ з іншим етносом. Біологічно - так, а культурами - ні.
А от коли історія доходить до НАЦІЇ, природний розвиток закінчується, починається політичний. З усіма наслідками.
Чи можна повернутися до природного способу життя? Тобто до етнічних принципів (звичаїв) у стосунках людей між собою і з Природою?

Нарешті бачу прозріння, хоча і виражене в запитаннях.
Молодець, дідусю. Але про це я казав ще років з 10 назад.

Як виявилось Худий добре сказав:
З часом поняття нації відпаде. То чи варто колотити воду в ступі?
Молодець, Худий!

Діду. Я вважаю, що розглядати Націю виключно як політичне явище є не зовсім вірним. Вище я вже про це писав.
Можу додати, що якщо вважати будь-який витвір етносу, який відноситься до категорій/атрибутів "національних" неприродним тільки тому, що є продуктом свідомості та домовленості спільнот, тоді треба погодитися з тим, що повернення до "природності" не має чіткого визначення взагалі. Де межа повернення, яка вас влаштує, Діду?
Думаю, що найкращим рішенням буде визнати націю як продукт творчості етносу таким же природним як і ті культурні відмінності, завдяки яким ми можемо діагностувати етнос як такий. Згодні?
Якщо це для вас несприйнятно, можу запропонувати такий підхід.
Нація складається як з свідомо створених елементів (за вашою термінологією "неприродних" в т.ч. політичних складових), так і з "природних" в той частині як ви її самі розумієте.