Національна ідея повинна критися у політичних реаліях, як ми повинні жити? Чи у Великій Євразійській імперії, чи у нашій маленькій країні. Чи дійсно ми приречені вічно боротися за Великі ідеї, чи затишно ростити свлїх дітей і жити в своє задоволення... Чи гідні ми не бути "дурними малоросами", чи "меншими синками великих європейських націй", чи ми маємо власний інтерес? Це дасть відповідь на надто бАГАТО питань...

ЗХ повагою

Беручись до теми Національна ідея, треба ДЛЯ ПОЧАТКУ викинути з голови міф (надто поширений і вкрай шкідливий) про генетичну пам"ять. Генетична пам"ять - це те, в чому ми рівні з тваринами. В генетичній пам"яті немає НІЧОГО ТОГО, що визначає національну чи етнічну належність людини. Все те, що визначає національну свідомість - культура, мова, територія, звичай та ін., - дістається людині ПІСЛЯ її народження. І дістається нелегко. Можуть і вкрасти.

Якщо в тебе є національна свідомість, якщо ти свідомо вважаєш саме оцю культуру, мову, територію, звичай та ін. СВОЇМИ, - значить, ти власник колосальної спадщини! Бережи її, бо вкрадуть! (Прикладів не треба?)

А балачки про генетичну пам"ять (так само як і про колір шкіри, форму носа, місце народження тощо) залиш біологам та міліції.

мушу заперечити щодо того, що генетична пам"ять нічого не варта у національній свідомості.
Чому Українці, які народилися закордоном, не бачивши батьківської землі, мають тугу за нею?
чому попри всі незгоди та невлаштованості, українці напрвду щасливими і повноцінними є тільки на українській землі?

А тому, що вже навіть світові вчені підтверджують унікальність цього краю - який є прабатьківщиною європейської культури. Наше коріння, енергетика цієї землі дає нам сили.
то може нам передовсім треба навчитися шанувати своє і гордитися тим, що ми Українці?
і перестати все розглядати з позицій меншовартості!
тільки усвідомивши своє коріння і своє підгрунтя ми зможемо, опершись на нього будувати успішну державу!

Немає нічого дивного в тому, що нині доводиться аж шукати національну ідею! Її нема і не може бути на найвищих щаблях влади, бо там засіли люди з вихолощеною національною самосвідомістю. Цю самосвідомість на сході України знищили голодом, масовими репресіями, виселенням. Тому зараз у нас вона абсолютно відсутня . За часів московсько-комуністичного тоталітаризму починаючи з дитячого віку всіх поголовно зомбували чужою ворожою ідеологією, згадайте жовтенят, піонерів, комсомольців. А хто зараз займається молоддю? Є українські молодіжні патріотичні організації, але туди треба прийти самому, школа ж нам силою нічого не нав`язує і не вимагає. Здоровий патріотизм затаврували "буржуазним націоналізмом"! Кожен народ, нація у світі пишаються своїм патріотизмом,чи пак - націоналізмом, а у нас панічно, до божевілля його бояться! Тож коли кожен на сході і на заході, на повен голос з гордо піднятою головою зможе заявити:" Так, я український націоналіст! " - тоді національна ідея відродиться.

Одна людина з Ужгорода написала наступні слова - захотіла залишитися невідомою - але ці слова ще й як показують потрібний шлях для Українців


Бо вона у нас одна.

Правда, воля, сила і надія
Віра, честь і щирість і любов,
Все це, браття, наша Україна
Вічна, дружня, сильна і єдина.


Приспів:
Львів - Донецьк, Одеса - Київ,
Ужгород - Луганськ, а не Москва.
Ми живем в єдиній Україні
І вона у нас одна.

Постала із попелу держава,
Все пройшла вона через віки:
Сила, правда, воля і звитяга,
Україна назавжди.

Приспів.

Чвари роздирали Україну,
Це було в історії не раз.
Бережімо, браття, Україну,
Бо вона єдина в нас!

Приспів.

Ми живемо в єдиній Україні,
Там де степи і гори і долини...
Будьмо ж, браття завжди й ми єдині,
Бо земля у нас одна,
Бо вона у нас одна.

Приспів.

Правда, воля, сила і надія
Віра, честь і щирість і любов,
Все це, браття, наша Україна
Я співаю знов і знов...

Бути українцем так легко, що для багатьох це навіть небажано.
Бути патріотом-націоналістом - це високе право, яке ще треба заслужити. Недосить бити себе в груди й співати бандерівські пісні. Треба, по-перше, БУТИ в своїй культурі, володіти нею, знати їй ціну. Треба, по-друге, реалізувати ці знання в своїй щоденній практиці.
Я не вірю націоналістам, у яких курс шкільної біології пройшов мимо свідомості.

Генетична пам"ять свідомому націоналістові потрібна так само, як потрібні ноги чи інші частини тіла. Але властиве до націоналізму вона ніякого стосунку не має.

Сумно, коли люди не розуміють, звідкіля у них туга за батьківщиною предків. Я наполягаю на тому, що з цим треба гарно розібратися, перш ніж обговорювати національну ідею.

А чи ви знаєте хто такий націоналіст?
Це той, хто любить свою державу, працює для некї щохвилинно, і здатен вфіддати за неї життя.Той, хтг вміє пожертвувати своїм особистим, але щоб держава вийшла на кращий рівень
Шкода , що сама назва Націоналіст була спаплюжена байдужими, зрадниками і недолюдками. І справжніх націоналістів, що треба сьогодні пошукати. їх не видно щодня на ТБ і не чути їх палких промов - бо вони просто йдуть своїм шляхом

Насправді це не націоналіст, а мазохіст КОЖЕН має жити для себе - відповідно всі матимуть класне життя в країні... Так живуть всі нормальні багаті країни- там мало бідних, мало сміття і подібних, нібито розколів у суспільстві...

Дякую за приэмну неспод ванку у вигляд вашого сайту. Жити трева для себе , але не забувати що Ти - Укра нець. Ми повинн згадати хто були наш батьки , д ди ....

Веотмишановне товариство - я дуже вдячна всім, хто на даний момент приєднався до нашого обговорення про сутність національної ідеї для України.
але багато хто ще не знає про нас. дуже попрошу вас - перешліть зсилку своїм друзям, знайомим по всій Україні - хай і вони скажуть, що для них Національна Ідея.
Дякую

Палкі промови чи то з високих трибун, чи на вулицях наших міст і селищ - це, звичайно, добре. Але не цього треба Україні, а діла, самовідданої, корисної, мовчазної праці. Більший патріот - трудівник, що в поті власного чола на благо Батьківщини спину гне, а не оратор у вишиванці, котрий тільки й знає, що ляси точити про свою відданість Вітчизні.

Нвціональна ідея перш за все повинна базуватись на національній ідентичності. власне це явище і є рушієм усіх подальших процесів розвитку особистості.

2 Ігор: абсолютно точно. але нажаль поки що і від поточоти ляси не можна відмовлятися бо наразі праця - це якісний а розмови - кількісний підхід до розповсюдження національної ідеї. я схильний до того щоб від 10 хв до години (поки сиджу в інтернеті) балакати про ідеї а в інший час намагатися їх впроваджувати.
А боротися все одно доведеться. Врешті-решт ви кожен день боретеся з бажанням подовше поспати чи посидіти без діла. А може вже й не помічаєте цього. Боротися треба, але треба розумно. Так щоб потім не думали що "справжній український націоналіст мріє порозпинати всіх москалів". Я не про те що не хочу здихатися москалів я про те що кожен важливий крок треба обмірковувати, щоб не спаклюжити ідею.

Національна ідея - це дуже просто.

УКРАЇНА - ДЛЯ УКРАЇНЦІВ !

Знаю багатьох, хто , почувши таке гасло, зеленіє, нітиться, ба - навіть стає моїм ворогом.

Але це є тестове гасло. Хто з цим згідний - той правильно розуміє національну ідею. Далі треба лише розібратися з поняттям , хто є такий т ой самий українець, для якого Україна.

******************
Якби трохи не в тему - ще один тест .
-----------------------

Що повинен зробити справжній українець за життя ? -
Збудувати дім, посадити дерево, виховати сина, вбити москаля і ластівку.

2 ЧЕСТЕР 19.09.2006 16:55
І АНТОНУ СОКОЛОВУ !!

-------
Честер практично сказав те, що і я хотів би сказати. Тобто я з ним повністю згідний, а особливо з тим, що Антон Соколов, швидше за все, етнічний українець, бо Курщина - то є землі етнічної україни, загарбані свого часу московитами. І , швидше за все , предки Соколова мали прізвище "Сокіл".

Антон Соколов писав : "Причём тут жиды? и москали? Есть один народ....Украинский, есть граждане Украины, плевать на национальность."

Ви розумієте, те що ви говорите ( плювати на національність) - це є пасивний космополітизм. ТОму що багатьом іншим народам далеко не плювати на їхню національність ( наприклад, жидам) , і вони, потрапивши в іншонаціональне середовище, кучкуються ( групуються) за національними ознаками. Та й в Радянській армії ( війську) існували реальні земляцтва - азербайджанські, вірменські і т.п. ТОму можна констатувати , що нації існують незалежно від чийогось космополітичного уявлення.

Інша справа, що з цими націями слід робити і як себе поводити у національному питанні.

Парадокс України та української нації в тому, що українці, хоч є домінуючою нацією в Україні за кількістю, не є такою ( домінуючою) за духом і політичною волею. Більшість т.зв. "українських" олігархів - це особи єврейської чи російської національності.

Друге. Не слід змішувати поняття "рускоязичний" і "російський" чи "русскій". Ця класифікація нам штучно нав"язується Москвою. Нема такої нації - "рускоязичниє". І тому немає жодного стосунку чи наслідку між "рускоязичієм" та зовнішньою політикою Кремля, як вони (Кремль) хоче нам нав"язати. "Рускоязичний" українець - поняття настільки ж парадоксальне, як і м"ясоїдний вегетеріанець.
(далі буде)--------

"Націоналізм приведе нас до перемоги" - така фраза є написана на одному з колишніх кінотеатрів нашого міста. Це є істинна правда, але, як було сказано вище, справжнього націоналізму в наш час треба шукати...Або створювати самому!тому кожен з нас повинен боротися на шляху до мети.А конкретно - то наша національна ідея повинна бути побудована на націоналізмі!

якого саме міста, якщо не секрет?
я погоджуюся, що тільки будучи націоналістами ми зможемо розбудовувати свою державу. основна пролема тут усвідомити, що націоналіст - це не той хто всіх постріляє, і не той хто б"є себе в груди і кричить на всі сторони про любов до України, а той хтодійсно у своїх справах окрім особистого інтересу керується інтересом і вигодою держави.
нам сотні років нав"язували думку, що бути націонастом - це злочин, це те, чого треба соромитись...
але найцікавіше те, що всі інші країни і народи чомусь мають право бути націоналістами, і аж до шовінізму захищати своє - і Росія, І Польща, і Франція...
Тому час нам усвідомити, що націоналізм - цн є наша сходинка до єдності і державності.

Перш за все не тре стидатись того, якої землі ми діти. Не треба стидатись своєї мови і історії. Мене шокує те, що багатьом моїм знайомим не подобається те, що я розмовляю українською. Шановні, а що дивного в тому, що я - українка, живу в Україні і розмовляю мовою моєї Батьківщини? Німці говорять німецькою, французи - французькою, так чому ж українці не можуть говорити своєю мовою, та ще й такою красивою? Якщо озирнутись в історію, то російська мова - насаджена. Спочатку Російською імперією (Ємський указ, Валуєвський циркуляр), потім - Радянським Союзом. Тепер ми - незалежна держава. В нас є своя мова і культура, аналогів якій немає в світі. Але чомусь ми цих надбань, за які до останнього подиху боролись наші предки, не цінуємо, і навіть соромимось. Прикро, шановні...

До Софії:такий напис є у місті Львові на кінотеатрі Галичина.
До речі дуже потрібна тема. можливо хтось зайде на цю сторінку і всетаки згадає своє минуле, кров, яка була пролита за нашу волю!

Нарешті дістався до "Слався мати Русь" гурту Тінь Сонця, вона навела мене на деякі роздуми. Адже ми дійсно брати (доречі старші). Нащо було створювати відокремлене об'єднання щоб потім псувати нерви навколишнім народам? Що вони зробили не правильно?
Для людини правильна думка - власна думка. А якщо наша думка не правильна? Як дізнатися яка з 2х думок правильна? Здається тільки чіткими роздумами, логічними аргументами, які згодом можна використовувати як відповідь на необдумані вигуки. Здається основна прблема в тому що наш сусід проявляє агресію.

Уявіть собі що ви живете серед спільноти яка абсолютно не співпадає з вашими моральними засадами (значно гірша), але ви знаєте людей таких як і ви. І от в певний момент ви вирішили відокремитися від інших щоб далі нормально жити, розвиватися. Як потрібно ставитися до ти хто за вашим кордоном щоб вони до вас ставилися нормально? Як потрібно ім ставитися?
Проблема групи людей що сидять у владі нашого сусіда у тому що вони надто хитрі і жадібні (так, я досі не вірю що там всі такі).
Нажаль я не дуже сильний в історії тому апелювати до моїх роздумів немає сенсу - я розглядаю все так як склалося на теперішній час. Приєднання до цього історії я залишаю на вас.

Тепер я чітко окреслив для себе ставлення до людей. Якщо я спілкуюся з нормальними людьми (ким би вони не були - українці, росіяни) я можу вільно розмовляти на рідній мові (адже вони мають розуміти що це моя мова, хоча можуть і не поділяти моїх принципів) і ставитимуся до таких людей абсолютно спокійно і нормально. Якщо людина хоч трохи зачіпає моє ставлення до життя, національну свідомість я буду у протидії до цієї людини, тим більше якщо будуть активні дії - я буду нападати (тільки! якщо захист не даватиме результатів).
Звичайно до будь-якої людини я матиму запас терпимості. Крім того це не є правило яке виконується завжди, але на мою думку у повсякденному житті воно доречне.

Відіслав минулий пост а потім на очі попалася своя ж фраза "на рідній мові", пригадалися думки щодо "на Україні". адже правильно казати не "на Україні" а "в Україні". мені сподобалася думка батька яку він колись виказав по цій темі: ніхто ж не каже "...на Німеччену...", "...на Англії...", "...на Росії..." врешті решт, але чомусь на Україні, на Україну

Дайте будь ласка мінімальну але змістовну відповідь
2 Anton Sokolov: як ви ставитися до російської мови в Україні? до української?
2 Софія Федина: як ви ставитися до російської мови в Україні? в Росії? до української мови в Росії?
2 Chester, Гетьман, Костянтин ПАВЛЯК, Патлатий, ...: теж саме питання
відповідь на ці питання - ваша думка, вона не змінить нічиєго ставлення до вас.

А прикольно ти написав стосовно зміни ставлення!!! Але трішечки незрозуміле формулювання - яка має бути мова в тій чи іншій країні чи наскільки грамотно там говорять?
До російської мови в Україні ставлюсь позитивно, але якщо чую її не більше 1 години на добу - кожен має право говорити, як йому заманеться. Але аж ніяк не у ЗМІ, по радіо, в музиці, яка захопила наш етер... Далі, якщо це грамотна мова, а не блотняк чи кривляння на кшталт "кросавчег".
Російська мова в Росії - вона там є і ніяк не страждає, як і в Україні, власне. Хай говорять - вона їхня...
Українську мову тре захищати повсюдно - в нас, в Росії. Наш народ якийсь м'якотілий - підлаштовується під середовище, женеться за модою. Отакі-то справи, малята

2 DaBaG ::Чугайстр
Chester діло говорить. Якщо вас цікавить лаконічна думка - то Честер все сказав. Якщо ж розгорнута - пошукайте мої висловлювання стосовно російської та української мов в Інтернеті. І зробіть поправку на те, що я в Неті намагаюся бути "політкоректним", якщо ви розумієте про що я. Отоді ви зрозумієте моє справжнє ставлення. От уявіть собі картину : МКАД, через кожні сто метрів МКАДу стоїть кулеметна вишка, дула зброї націлені всередину кола. Отам їй , РМ, і місце

Пізніше напишу ще ...

Та ти шо, Чугайстрику!

2 pavliak
Дякую за компліменти!!! Але ж нащо настільки радикально? Насильством ніколи не доб'єшся того, що бажане - людей треба виховати, нгавчити любити своє... А далі вони якось самі. Підростає нове покоління - воно скоро зробить все, як слід

до DaBaG ::Чугайстр - Російська мова має право на безперешкодне існування, проте в Росії. в Україні - це мова меншини, яка має повне право нею розмовляти, але не претендувати на першість навіть у побуті. щодо визнання її офіційною - зась. ми маємо українську мову, яка є основою нашої ідентичности та державности - і тому ми маємо її захищати.

Щодо української в Росії - ми маємо гостріше ставити питання про її захист від російського шовінізму та узурпації, щодо її захисту і права українців, які там живуть вчитися і розмовляти українською мовою. попустимо - буде те саме, що зараз Росія творить з грузинами.