П. Юрію, описуючи цю і сторію, я не мала на увазі рідновірів (язичників), я писала про саму суть товариств, які, можливо і не мають ніякого відношення до язичництва ( я сама - язичниця), і про тих, хто от просто взяв і змінив своє релігійне бачення, бо так зробив його кум, чи сват, чи кумир.
Я мала на увазі, що не всі, хто носить обереги, вишиту сорочку і має "високо-задумливий" погляд, "штовхає" мудрі речі, дійсно має Бога в душі (не важливо, як він його називає і до якого храму ходить).

А я саме так і зрозумів, і Вашу думку цілком поділяю. І більше того: якщо бути язичником означає любити своїх предків, у тому числі стародавніх, цікавитися їхнім життям та молитися, у такому разі можете й мене вважати за язичника, у мене й на аватарі такий предок, давність 12-15 тисяч років, первісний мисливець з Криму. Можу заразом познайомити з його дружиною, обидва портрети на додатковому файлі.