Цього місяця цій пісні буде лише 20 років...
Мелодія запала в душу Павлові Дворському, кои в червні 1984 р. відпочивав із родиною на морі. За якийсь тиждень вже линув у думках до рідної хати, пригадуючи мудрі батькові слова і ніжну мамину пісню. Мелодія то звучала на повний голос, то затихала, і композитор боявся її загубити. Повернувшись до Чернівців, одразу зателефонував творчому побратимові, поету Миколі Бакаю, відчуваючи: як ніхто інший він зможе створити пісенний образ. Адже Микола Петрович із родини вивезених енкаведистами у голодному 1947-му до Сибіру "ворогів народу", через те 13 років не бачив рідної хати і тільки по тому зміг повернутися в рідні краї. Уважно вислухавши наспівану мелодію, Бокай узявся до роботи - а за кілька днів завітав уже з текстом пісні. Ось як про це згадує композитор і виконавець: "Я взяв у руки гітару і заспівав, відчуваючи, як по тілу поповзли мурахи. В очах поета світилася радість творчої удачі. Народилася наша пісня! Бог дав нам обом творче натхнення, щоб ми подарували її мільйонам українців, всім добрим людям, які шанують рідне і святе 0 Батьківщину".
Отож наприкінці липня у пісні - ювілей. Хочете привітати її та її "батьків"?
Павло Дворський пропонує вам розповісти про своє перше знайомство з нею, про те, як вплинула вона на вашу долю.
Сам п. Дворський обіцяв відзначити автора найцікавішого відгуку написаного до кінця червня.
(Ольга Гойденко)
_____________________________
не чекайте доки випаде манна з небес. Вона уже випала на вибраний народ і це не допомогло...
