В нас вже є своя Держава! Нам не треба відбивати її у когось зі зброєю в руках, не треба проливати кров за неї. Це вже зроблено нашими предками-героями. Ми маємо вже й (ніби) не так багато зробити. Ми повинні працювати на пізнання самих себе ВСІХ, на об'єднання, важке, компромісне, але це наша історична задача, наша служба, наш внесок...
Щось мене познесло і з теми з'їхав зовсім...
Сподіваюсь, мені це пробачать.
Євгене! Дякую за раціональне зерно в обговоренні теми. З огляду на твої думки, я готовий вилучити зі Cписку-1 пісні, у яких закликається "бити москалів" тощо.
Поки що не роблю цього з метою залучити більше людей до дискусії.
З іншого боку, не маю наміру відмовлятися від публікаці у книзі пісень із закликами до збройної боротьби. До таких пісень, до речі, належить і наш Національний гимн "Ще не вмерла Україна".
Угу. Абсолютно правильна думка. Це якраз та позиція, якої, як на мою думку слід притримуватися. Взагалі можна було б ДУЖЕ багато поміркувати на цю тему але мабуть це не в тому топіку, та й на жаль мабуть не в тому форумі.
Гаразд. Щодо пісенника. Я продивився список і теж побачив досить мало знайомих пісень, але це через те що слухаю переважно сучасну музику з участю електрогітар і т. д.
Мой думки щодо порядку пісень - мені здається що пісні мають іти по веселості - спочатку пісенника мають бути швидкі та веслі пісні, якщо ж вечір більш сумний виконавець гортає пісенника вперед і грає більш повільні пісні. Або навпаки - спочатку повільні, в кінці веселі.
Інші ідеї зівпадають з раціональним поглядом на ситуацію - пісні на одній сторінці і т. і.
Богдане! Я зовсім не проти пісень із закликами до боротьби, більш того, не проти "бити москалів"!
Я щасливий, що є на світі Тарас Чубай, який разом із друзями надав можливість мені і міліонам українців почути повстанські пісні ("Наші партизани"; за "Нашого Івасюка" теж окреме спасибі ). Дуже люблю і поважаю цей альбом, кільком моїм друзям він теж подобається, хоч їх і не можна назвати палкими шанувальниками саме української музики.
До речі, цікава деталь. На моєму потоці в інституті історія України відводилася на самостійне вивчення, без лекцій, лише з консультаціями (Болонський процес...), і обов'язковим для кожного було написання реферату. Врешті-решт викладач перестав дозволяти писати на тему УПА. Але не з якихось там власних політико-історичних вподобань (він навпаки дуже національно свідома людина), а через те, що майже ВСІ хотіли писати саме на цю тему!!! Це при тому, що студенти ХАІ -- в більшості з Луганської, Донецької областей (українську мову в ХАІ почути дуже складно, але можливо). Чи не красномовно?
Людей тягне до цієї теми, бо це їхнє, це українське, воно притягує на якомусь інстинктивному рівні. Проте на суспільно-свідомому рівні це ж сильно відлякує. Цей страх важко перебороти, і найгірше трапляється, коли людина врешті-решт приходить до питання "А чи потрібно це мені взагалі, коли навколо всі не такі (а насправді у багатьох випадках такі ж, такі ж засекречені, не відкриті для себе і оточення, не сформовані українці -- моє зауваж.)?! Та ще й коли від тих єдиних, хто міг би тобі допомогти у цьому національному (НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВОМУ ДЛЯ ВСІЄЇ КРАЇНИ, ДЛЯ КОЖНОГО! -- моє зауваж.) розвитку, чуєш москаль, кацап чи щось подібне". Ці полохливі паростки національного повинен плекати кожен у кожному. Треба радикально змінювати ставлення один до одного, допомагати і підтримувати. Індивідуальну революцію в собі робити дуже складно.
В ньому обов'язково повинні бути пісні з тих же "Наших партизанів". Але не у більшості. Людина купує пісенник, щоб співати улюблені пісні, а не читати патріотичні вірші, до яких безмовно людей потрібно долучати. Хай в ньому буде 20 патріотичних пісень і 70 популярних, загальновідомих і загальноулюблених! Від такого видання користі по національному спрямуванню буде ЗНАЧНО більше, ніж у книзі 70 на 20 відповідно, бо це одразу обмежує кількість потенційних покупців національно свідомими українцями! Наша ж мета залучати "новачків", несформованих, полохливих і ми не маємо права відлякати їх. Хай там буде Океан Ельзи (його тут просто обожнюють!!!), Марічка Бурмака (до речі, родом з Харкова), Крихітка Цахес, Холодне Сонце, Скрябін, ВВ і так далі... Хай там будуть поулярні пісні! Така книга користуватиметься значно більшим попитом, матиме набагато ширшу аудиторію (фактично майже необмежену) і відповідно залучатиме до української музики, мови, культури, історії значну дотепер пасивну частину українського суспільства.
Це РЕАЛЬНИЙ крок до єднання і розвитку.
webmaster
модератор
Львів
реплік:2226внесок:55866
29.05.2006 09:34
Потрібно чітко окреслити мету пісеника і шляхи його розповсюдження. Якщо пісенник є для широкої авдиторії, то Євген має рацію.
Згоден. Я щойно е-поштово попросив Славка Юрчишина уточнити мету. А тим часом я продовжую добирати пісні - див. Список-1
Славко щойно мені відписав. Ось коротка теза від Славка Юрчишина щодо мети пісенника: "... Щодо спрямованості. Ми не можемо зараз видати співаник для всіх, пріоритет - молодіжки що підтримують національно-патріотичне спрямування роботи. А на перспективу... - будь-ласка. Зараз головне подати критичну масу і нових пісень також, щоб вони могли читатися не лише пластунами, але це не самоціль, а лише додаток до основної..."
В той же час мені співаник, в якому є пісні. які я знаю - непотрібний. Я ж і так все знаю! натомість цінність такого видання полягає у тому, що він - джерело для збагачення репертуару.
Але то я із точки зору виконавця-кобзаря.
Відбулася зустріч редколегії. За умов, що складаються, "Співаник українського лицаря" буде орієнтований на людей, які вже задіяні насамперед у Пласті, а також в інших укр.патріотичних організаціях. За результатами обговорення, яке відбулося тут та на зборах редколегії, затверджено кінцевий список пісень, який тут зараз не публікується з причин організаційних.
Подальше обговорення даної теми має сенс із метою формування іншого, можливо, більш універсального пісенника.
мені видається, що пісня має містити елемент крові, ції священної огнениці, що вселя віру у своїх і жах у інших. бачте, сучасне суспільство іде до лібералізації, т.зв. "демократизації", що насправді несе за собою зрівнялівку, відсутність поняття нації, як такої.
хіба ви не втомилися від брехні і замовчування? Хрестос наказав називати речі своїми іменами. особисто мене інколи починає тіпати, слухаючи чергову новину про прийняття рос.мови, як регіональної або про ситуацію навколо Криму.
без політики
тому зберегти себе ми зможемо не толерантністю, а навпаки, агресивністю, а, перше , мудрістю. недарма в одній хорошій пісня є слова "мы не умрем, но победим".
пропоную ліпше поділити такий збірник на розділи. причому розділяти не самі пісні фізично (себто утворювати дерево файлів), а відносити кожну з них до якогось розділу логічно. таким чином, кожну пісню можна буде, так би мовити, класифікувати за кількома критеріями. наприклад, "антимоскальська"+"патріотична".
а розділи організувати у вигляді звичайних тхт-файлів.
Відтепер знову можна дізнатися про всі номінації та перипетії a href='http://lycar.org.ua'"Галицького лицаря"/a, які відбувалися (і сподіваємося) ще відбудуться у королівському місті Львові.
Хто може себе назвати "лицарем"- відгукніться! Я би хотіла з Вами поспілкуватись. Просто заради цікавості. Бо я, начебто, добре знала одного хлопця, який теж себе вважав за лицаря (я теж його таким вважала, до речі), але впевнена, що ЗАРАЗ він зі мною погодився б, що далеко не є таким.....
Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!
