На головну сторінку

Розпрягайте, хлопці, коні (марш Махна)

(Розповіді про творців українських пісень, які стали народними)

Розпрягайте, хлопці, коні (Музика та слова Івана Негребецького) Розпрягайте, хлопці, коні, Та й лягайте спочивать. А я піду в сад зелений, В сад криниченьку копать. Копав, копав криниченьку У вишневому саду – Чи не вийде дівчинонька Рано-вранці по воду? Вийшла, вийшла дівчинонька Рано-вранці воду брать, А за нею козаченько Веде коня напувать. Просив, просив відеречко, Вона йому не дала. Дарив-дарив їй колечко, Вона його не взяла. Знаю, знаю, моя мила, Чим я тобі не вгодив – Що учора із вечора Кращу тебе полюбив. Вона ростом невеличка, Ще й годами молода. Руса коса до пояса, В косі лєнта голуба.

Нестора Махна в народі шанобливо називали "батьком". Адже він був справжнім ватажком селян, і завжди стійко боровся за їхні інтереси. Нестор Іванович, як ніхто інший, відчував настрої селянських мас, щоразу повертаючи зброю проти тих, хто становив найбільшу загрозу селянину.

Протягом 1917—1921-их жорстоких років він із своїм військом воював практично з усіма владами і режимами, які існували в той складний і суворий час.

У рядах махновців було багато жінок, котрі не тільки виконували обов'язки сестер милосердя, а нарівні з чоловіками брали участь у жорстоких боях. Нерідко вони йшли у перших шеренгах наступаючих, часто без зброї, надихаючи на подвиг селян-повстанців. А ще й бувало так, що весільна церемонія або похорони в якомусь селі вмить перетворювалися на озброєне військо, і тоді соромливі сільські дівчата, котрі ще кілька хвилин тому сиділи поміж гостей, раптово ставали кулеметницями. У вільні години перепочинку від боїв вони у селах організували імпровізовані концерти і ставили різні вистави.

У війську Нестора Махна був і власний оркестр, що складався з двадцяти музикантів-євреїв. Це вони вперше розучили на Полтавщині нову пісню, яка стала їх улюбленою похідною, тобто маршем Махна, його повстанців, а відтак – населення усієї України.

А було це так. Одного дня 1919 року у великому селищі Гуляйполе сиділи у штабі засмучений Нестор Махно, поруч його дружина, вчителька Галина Андріївна Кузьменко, командири загонів, зокрема Білаш, Куриленко, Петренко, Щусь, Каретніков, Чубенко та інші. Кілька годин тому в запеклому бою за його рідне Гуляйполе загинули найближчі друзі-соратники.

Раптом до кімнати зайшов середнього зросту, стрункий, русявочубий юнак у супроводі з повстанцем. Він чемно привітався і звернувся до Нестора Махна:

– Батьку, прийміть мене до свого війська!

Махно уважно подивився на нього і голосно запитав:

– А зброю маєш?

– Ні, – зніяковіло відповів Іван Негребецький, вчитель з Полтавщини, а потім додав, – та я пишу вірші і музику на них. Можу одного прочитати і заспівати.

– Хай співає, – промовила Галина Кузьменко.

Іван Негребецький сильно, з почуттям заспівав на повний голос:

Розпрягайте, хлопці, коні Та лягайте спочивать, А я піду в сад зелений, В сад криниченьку копать.

За ним наступну строфу цієї пісні підхопили усі присутні:

Копав, копав криниченьку У вишневому саду... Чи не вийде дівчинонька Рано вранці по воду?

З кімнати полинула розлога, як безмежний, широкий степ та як води повноводного Дніпра, могутня, мелодійна пісня "Розпрягайте, хлопці, коні". Своєю красою, наспівністю полонила, зачарувала повстанців селянського війська. Із нею входили в села і в міста. Так вона поширилася і стала знаною, улюбленою в усій Україні.

У радянські часи було заборонено називати ім'я автора тексту і музики сільського вчителя-полтавця Івана Яковича Негребецького. Тому її усі вважали народною піснею.

Після розгрому армії Нестора Махна, через кілька років розшукали Івана Негребецького і за свою невмирущу пісенну перлину він отримав аж 25 років заслання на Північ, в далекий, засніжений Магадан.

Цю українську пісню свого часу дуже полюбив тодішній перший секретар ЦК Компартії України Володимир Васильович Щербицький. Він поклопотався про дострокове звільнення з концтабору Івана Яковича Негребецького. Невдовзі вони зустрілися.

Володимир Васильович люб'язно подякував за цю гарну пісню і запитав Івана Яковича:

– А чи не змогли б Ви, шанований Іване Яковичу, ще написати хоча б одну таку чудову пісню?

Якусь мить мовчав, а потім відповів: – Ні.

– А чому ні? – запитав Щербицький.

– Гадаю, що досить однієї. Та й старий я вже став для написання таких пісень, – такою була відповідь Івана Негребецького.

Володимир Капустін.
Текст друкується за книгою "Одна на цілий світ",
видавництво "Криниця", Київ, 2003 р.


Статтю додано:  20.04.2010
Переглядів: 4418
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]
4. Голодоборотько (користувач) 19.04.2016 15:50    
Шановний Капустін Володимир! Нам, освіта підказує що; Українські прізвища, не в мовному жанрі, не мають нахилень. Немає Махна, є - Махно!
Стаття - супер! Назва жахлива.(
0/0

3. Evg (гість) 28.07.2011 00:21    
Очень интересная информация. Спасибо. Ай, Нестор Иванович, сколько же по тебе и хлопцам топтались ублюдки-историографы...
+1/0

2. Онисько (гість) 03.12.2010 22:39    
Дякую дуже за статтю!!!
+1/0

1. brodnov (користувач) 31.10.2010 18:07    
Дякую. Дуже цiкава iнформацiя, вперше прочитав про оркестр Батька Махно, та й про Марш Батька Махно.
+1/0


  Адреса цієї сторінки: http://www.pisni.org.ua/articles/279.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ