На головну сторінку

Порівняння: Українці й Уралалтайці

(Традиції самоохорони та оборони)


А той Збір має свою окрему ідейну ціль: морального й фізичного об’єднання, скріплення, самоохорони ― національної, культурної, господарської, політичної. І все те під традиційними старинними кличами.

...Стараються ці засади як раз наново вщепити в душу народу. Ставлять до приміру первісну племінну взаємну любов та єдність, величають у Святочних піснях первісну етику родини та взаємини поодиноких верств народу: мужів до жінок, молодих до старих, багатих до вбогих. Ідеалізують давнє господарське життя... ріжноманітність суспільну. Все те, оживлене наново Святочною пропаґандою, прочуте всенародним Святочним збором.

...Молодь співає стародавні пісні, бігає на перегони, бореться...



Світові аналогії.


Те культурне кипіння мусіло дуже давно скінчитися, бо стара Українська [=Староукраїнська] культура, яка виступає перед нашими очима в Українських Святочних традиціях, є досить усталеною, впорядкованою, суцільною ― і тривкою та стійною (стійкою), коли взяти на увагу, що задержалася до наших часів.

Є при тім очевидною річчю, що і в тому кипінні взяла верх і удержалася автохтонна (корінна) Українська культура, бо й сьогодні має вона свої питомі прикмети, приявляється незалежно від світогляду інших народів і не має повних відповідників у світі, а хіба лише дрібні, уривчасті аналогії.



Пракультурність та подібність Українських і Уралалтайських звичаїв і реліґійних явищ.



Древні свята: чин жертви й молитви.


Українська Свята Вечеря як Свято є аналогічна з річними святами господарськими первісних народів природи (Naturvölker), які їх святкують звичайно весною і влітку, але і в довільних інших речинцях: при нагоді всенародних зборів, або і при важних родинних подіях. У Староіндійців святковано їх трикратно до року.

Для культурно-історичного означення Українських Святовечірніх містерій та інших Святочних дій і Свят , ― а між ними первісних жертв і реліґійно-суспільних порухів, ― приявлюють цікаві аналогії древні свята Уралалтайців. Уралалтайські племена, творили колись спільний номадно-скотарський округ — і нині їх весняні та літні стародавні свята суть висловом пракультурних традицій народу.

Монґоли і Самоєди святкують весняне і літнє свято, т. зв. urus sara, абакансько-татарські Катхінці і Саґаї — літнє; Якути — всенародні мале весняне й велике літнє свята, так звані ysyah, а також аналогійні до них принагідні особисті ysyah.


Порівняння з Якутськими ysyah: первісні жертви.

Для порівняння з Українськими святами особливо цінні дані про Якутські ysyah: два головні і всенародні, — весняне і літнє (в середині літа), — і принагідні особисті , святковані при особливих суспільних нагодах (приміром весіллях). Вони, — своїми порухами : реліґійними, суспільними й господарськими, — нагадують Святий Вечер (абстрагуючи його особливий Різдвяний порух ). Ще більше, — особливо весняний ysyah, — нагадують Українську Гаїлку , а почасти й Українські Обжинки .


З огляду на біжуче дослідження первісних Українських жертв , для нас цікава реліґійна сторона ysyah. Вона стоїть у Якутів у першій площині , а її висловом є передовсім жертви первісні. Оповідання Якутів так, — тобто як первісні, — ці жертви зображують; а всі дослідники Якутського життя за такі їх уважають. Деякі з тих дослідників мають весняний ysyah загалом за Свято первісних жертв.


В Уралалтайців поширені й криваві жертви, яких служивцями ― шамани; однакож в часі ysyah бувають лише жертви безкровні і при них шаманів ніколи немає. Як усе свято ysyah, — своїми реліґійними, суспільними й господарськими порухами , — так і його жертви приявлюються чисто пракультурними діями . Старі Уралалтайські традиції виявляють шанування Неба як символу божества, але лучать з ним виразно й ідею особистого Бога-Творця, якому і приносять жертви. Якути приносять у часі весняного ysyah жертву "Білому Богові-Творцеві" (Urün-Ai-Tangara), або — Білому Князеві (Аі Toen).


Безкровні жертви Монґолів у часі весняного urus sara, — і Якутів у часі обох всенародних ysyah, — складаються лише з двох частин : жертвоприношення (присвячення Богу) живого коня і лібації кумису ; у Самоєдів приносять у жертву оленя . [Лібація — старовинний реліґійний прийом пожертви, який полягає в розливанні, розплюскуванні кубка вина, молока чи іншого напою. Кумис ― напій з кобилячого молока, похідне від тюрк. "kym": розмішувати.]

Жертви отсі ― як реліґійні дії пракультурні ― означуються молитвою , що її говорить перед принесенням жертви батько родини або найстарший з племені на всенародних ysyah. Знаменем їх пракультурності є як раз отся сердечна, прямо до Бога звернена молитва та простота усієї жертви.


Мітичне Перше ysyah як взірець: чин жертви й молитви.

Наведемо вступну молитву з мітичного Першого ysyah, яке сповнив мітичний Єллєй і яке в переказах Якутів ставиться взірцем Свята, його молитов і намірів . У сій молитві є частини, на які й опісля треба нам буде покликатися.

Подається її, як і опис "Першого" ysyah, після записок (Wacław Sieroszewski ).


На подвір’ю березової ураси (хатини), прикрашеної взірцями, зубчиками й рисунками, окруженої господарськими будинками, паляться купи сміття стелючи дими; подвір’я заметене. Перед хатою рівним рядком стоять ялинки з обструганими від долини пнями, що є "чечір"; посеред них стоїть ворок (міх) з березової кори до роблення кумису. Єллєй вклякає на одно коліно і молиться до Творця і до Матері Світа, опікунки і володариці:


Восьми Небес Творче, Батьку Наш! Чотирма Небесами управлююча Мати! Дев’ятигранно-бережна Земле! Восьмигранно-бережний Мати-степе! Місцями обсихаючий, з рідкими лісами, буйно-родючий середний Степе! Родіть для мене! Осьмигранно-бережний Степе — дяка тобі, що ти мене сотворив, — ти сотворив, отож жию! На цього світа вершку стопами опертий стою й благаю тебе:

Троє Небес зневоль. Чотирьом Небесам накажи. Семи Небесам заповідж, отворивши вісім своїх заповідей. Дев’яти Небесами володіючи, накажи! Десяти Небесам назначи їх долю своєю волею! Вчини се, сидячий на Біломолочнім Камені, Білий Сотворителю й Володарю! Біла Мати, Володарко! Тебе, Сотворителько сеї Четвертої землі, дитина твоя, вроджена на сім осереднім світі, — благаю Тебе, заходячого Сонця лагідних обичаїв, Тебе, сходячого Сонця зичливих мислей, — прошу! Як чоловік праведний — звертаюся до Тебе, як мужній уранґаєць — кличу! Мати, Заступнице, Володарко і душе світа! Дзвінким голосом взиваю Тебе: чисте срібло зруш, скаламуть, з’явися!! Отворив я Ворота моєї трикратної огорожі і прошу! Повен найліпших намірів, мудрих порішень, стою й чекаю. Заступнице, Пані і Мати Наша: виховану нами худібку окружи плотом, уповиті нами діти заколиши.

Творице Неба, Родильнице Трьох Небес, з Білохмарного Стільця Твого кинь від нехочу поглядом на мене! Пані і Творице плодюча, вислухай нас! Творче, Господи, благослови нам! Уруй!.. Уруй!.. Уруй!..


Перестає співати і варехою [розливна ложка] підкидає тричі масло вгору, відтак віддає її жінці і каже положити на місці, горі жолобленням. Жінка сповняє приказ, а він бере деревляний пугар [стакан] з кумисом, підносить до гори і знов те саме співає. Коли скінчає, прилітають відкись Три Лебеді, тричі кружать над ним і припадають та п’ють з пугаря кумис.


Святочні жертви в часі ysyah тепер. Стародавні пісні.

Подібно відбувається містерія Святочного пожертвування кумису і тепер, ― у часі ysyah, ― у Якутів. Провідник Свята бере в руки пугар, наповнений кумисом, вклякає і проспівує молитву до Білого Бога-Творця. Відтак підносить пугар тричі д’горі та покликує: Уруй!

Зливає трохи кумису на землю, або у вогонь, п’є сам трохи з пугаря, дає найзнатнішим з присутніх і ті п’ють по черзі; а відтак роздають пугарі між нарід і нарід п’є і веселиться. Молодь співає стародавні пісні, бігає на перегони, бореться і т.п.

Давніше мали бути, — після переказів Якутських, — у часі літнього ysyah пожертвування коней для Бога Творця: жертвувано білого оґера й білу самицю. В той сам час (на літнє ysyah) жертвують в Абакані Катхінці молодих коней.


Теперішні дуалізм, ворожбитство і шаманізм.

Нема сумніву, що все оте — пракультурні реліґійні явища . Вони дуже відбивають від теперішньої поширеної між Уралалтайцями дуалістичної реліґійної ідеології, від ворожбитства та шаманізму з дикими кривавими жертвами .

З пракультурними реліґійними обрядами Якутів та пракультурними реліґійними засадами ― реліґійний дуалізм і шаманізм не має нічого спільного, вони очевидно занесені між Якутами (мабуть від Тибетців ) .


Див. також ― "На Тім Камені":

Дуалістична космогонія Грузинів і Сванетів.

Вплив Азійських казок про Диявола.

Дуалістична космогонія Уралалтайців.

Монотеїстична Колядкова ідеологія.

Казки: напливові дуалістичні ідеї з Азії.


Первісна етика. Всенародний Святочний збір.

Про автохтонність згаданих старинних засад у Якутів свідчать і рівнорядні їм культурно-історичні господарські й суспільні засади , збережені традицією і виявлені на Святах ysyah.


Якути стараються ці засади як раз наново вщепити в душу народу. Ставлять до приміру первісну племінну взаємну любов та єдність, величають у Святочних піснях первісну етику родини та взаємини поодиноких верств народу: мужів до жінок, молодих до старих, багатих до вбогих. Ідеалізують давнє господарське життя: чисте скотарство, свобідне життя номадів, наче перелетних птиць, ріжноманітність суспільну .

Все те, оживлене наново Святочною пропаґандою, прочуте всенародним Святочним збором.


Пропаґанда (поширення ідей, віри) – запозичення із західноєвроп. мов; походить від лат. prōpagānda "пропаґанда" (букв. "те, що підлягає поширенню"), яке виникло на грунті виразу Congregatio de propaganda fidē "об’єднання для поширення віри" (назва організації, яку заснував папа Григорій ХУ у 1622 р. для поширення католицької віри) і походить від дієслова propāgo "поширюю, розповсюджую, розсаджую, розводжу (дерева)", утвореного за допомогою префікса prō- "вперед; для" від pango "вбиваю; саджаю". (Етим.сл.укр.мови)


А той Збір має свою окрему ідейну ціль: морального й фізичного об’єднання, скріплення, самоохорони ― національної, культурної, господарської, політичної.

І все те під традиційними старинними кличами.



Порівняння звичаїв Українських та Якутських.

Ми супоставимо понижче Українську Святовечірню ідеологію , — з її реліґійними, суспільними й господарськими провідними ідеями, — до повищого образця Якутського і побачимо, як багато аналогій знаходиться по обох сторонах, які подібні до пракультурних Якутських свят Українські: Святий Вечер – Різдво , Свято Збору .


Дуже велику подібність видимо під реліґійним оглядом: те саме шанування Бога Творця, лише більше поглиблене в Українців через упритомнення Різдва Світа (на Свят-Вечер); жертви того самого зразка ― глибоко реліґійні, щирі і прості та первісні .


Треба відзначити і очевидну ріжницю з причин іншого господарського ладу в Українського народу і в Уралалтайців.

В Уралалтайців — номадне скотарство, культура оленів або коней та реліґія їх пожертвувань та пожертвування кумису як господарського плоду . (Особливу аналогію до Якутської і Катхінської жертви коней приявлює водження, по дорозі, молодого здорового лошака, мабуть річняка, на Щедрий Вечер . Про це буде мова в розділі про Щедрий Вечер.)

В Українців — первісне хліборобство або скотарство постійно осілого народу, з жертвами перших земних плодів та господарського плоду — вина, або пшеничного пива, а мабуть і з жертвою нової живої худоби, коли пригадаємо ці таємничі виходи Українського господаря, з жертвенним хлібом і початками Святої Вечері на обору, до Худоби, торкання Святочним хлібом голови худоби, уводження до Святочної кімнати молодих теляток та ягняток, або лошака.

Очевидна схожість основоположних реліґійних думок між Українцями і Уралалтайцями.



Небесні шанування в Уралалтайців і Українців.


Є інший вдаряючий приклад пракультурності Уралалтайських і Українських традицій та їх подібності.

В Уралалтайців задержалось традиційно їх первісне шанування Неба як Бога. В Українців знов шанування Дощику з Неба , а також шанування Астральної Трійці , ― сходячої, замість Бога, на світ, до Господаря, ― та шанування Місяця й Сонця, сходячих з Господом на Землю, крім того мітологійна поява Христа в красі, славі (ґлорії) Астральних Світил . Це безперечно реліґійні ідеї, дуже близькі з Алтайським шануванням Неба.


Але рівночасно мусимо ствердити, що вони занадто ріжняться від Уралалтайського шанування Неба, а саме поглибленням і поширенням думки та самостійними ідеями.


Див. також Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція:

Народна Віра в Бога. Поєднання реліґійних світоглядів у Колядках.

Бог в Астральній ґлорії. Астральна реліґія і шанування Бога.

Українська Астральна реліґія: порівняння з іншими старовинними реліґіями.

Примітки: Небо і Боги у первісних народів.


Місячна символіка та ідея Бога.

Знов же, по при отсі окремішності ідеологій цих двох, таких віддалених від себе, — географійно й культурно, — світів, впадають в очі деякі реліґійні ідеї такі подібні, майже тотожні, що муситься допустити думку про якісь культурно-реліґійні взаємини між ними.

Взаємини ці були хіба пізніші, може з Татарської доби на Україні, бо слід їх не зазначується в Укр. Різдвяній ідеології , але в Гаїлковій . Уралалтайський Білий Князь, — Аі Toen, або "Білий Господь-Творець", Аі Ürün Tangara, — це поява дуже подібна до Гаїлкового "Білого Танчика", "Білого Данчика" (Гаїлки — "Ой мій Милий Білотанчику , поплинь-поплинь по Дунайчику!", див. "Ой Мій Милий Білодарчику поплинь", та інші).


Схожість не лиш у звуковій подібності виразу : Аі (білий) Toen і Аі Tangara до Білотанчика, — але і в мітологійному образі . Бо в наведеній уже молитві Єллєя до Білого Творця Володаря сказано, що цей Володар сидить на Біломолочнім Камені:


...Троє небес зневоль. Чотирьом небесам накажи. Семи небесам заповідж, отворивши вісім своїх заповідей. Дев’яти небесами володіючи, накажи! Десяти небесам назначи їх долю своєю волею! Вчини се, сидячий на Біломолочнім Камені, Білий Сотворителю й Володарю!...


А Камінь серед Степу, чи серед Моря, — це в мітології всього світа символ Місяця; таким він є і в Укр. Щедрівках і Колядках , див. "Що означає ім'я "Коляда"?" , "Колядки та Щедрівки — пракультурний сон життя людей" , ― та в Думах.

А Білий Творець своєю білою подобою нагадує Білого Молодця з Щедрівок (та Ясного Сокола-білозерця на Білому Камені ― з Дум ), так як Аі Toen — Білотанчика .

Цеж очевидні Місячні символи, як одні, так і другі. Не без причини користується мітичний Єллєй частими числовими Місячними символами: 3 (тижні, або три епаґомени до 27 днів), 4 (тижні), 7 (днів), 9 (днів) та 10 (днів — тижня ― місяця).


Мітологійне переображення ідеї Бога , — як у Якутів у "Білого Князя", так і в Українців у Місячну появу Білотанчика, хоч би навіть ця поява була символом Прачоловіка , — свідчить про обниження й затемнення першої ідеї (Бога) та про її пізніший культурний ступінь.

І з того робимо висновок, що здогадувані Уралалтайські культурно-реліґійні впливи на Українців, наколи були, то були в новішій добі; а інші культурно-реліґійні аналогії між Староукраїнськими і Староалтайськими святами треба приписати основоположній думці двох чужих собі племінних кругів , що жили колись у пракультурній добі, в подібних життєвих обставинах.


Полудневе етнічне походження Якутів.

Є ще одна можливість пояснення причини культурно-реліґійних аналогій у Староукраїнських і Староякутських святах. Причина може бути в етнічнім походженні Якутів.

Назва Якутів російська, а вони зовуть самі себе "урунґай сака". Це піддало думку вченим, що Якути — це відлом давніх Саків-Скитів. Так думає Vamberi; інші ж, як G.Müller і J.Fischer, в’яжуть Якутів з Саґаями, або з Саґалями, яких останки, ок. 1000 люда, були в р. 1772 в полудневім Сибіру, а прийшли, — як розказували, — з Полудня.


Якути самі про себе говорять, що походять з Полудня . У них суть традиції про верблюдів та левів. В орнаменті їх приходить восьмигранна Ассирійська звізда , а в наведеній вище молитві Єллєя приходять вислови про осьмигранні фіґури (осьмигранно-бережна Мати-Степ).


Шанування Творчого начала.

А з реліґійних ідей найбільше впадає в очі шанування Творчого начала ("Білий Сотворителю-Володарю..., Біла Мати-Володарице, Сотворителько...") — стародавня ідея Полудневого Сходу, а передовсім Іранська .


Ідея Матері Світа.

Ідея Матері в пракультурних моногамних округах мусіла стояти дуже високо. Міркую це по тому, що на Сході у народів, у яких не затратилися традиції пракультурних засад життя, — як напр. у Якутів, — ідея Матері Світа як Найвищого Єства міняється з ідеєю Творця і Батька Світа, або її заступає.


Див. докладніше ― Різдво Світа: Критичний розгляд ідеології Святої Вечері .

Доля Жінки й Чоловіка у Святій Вечері.

Соборність , всенародність жертви.

Ідея Матері Світа. Матеровладні суспільні взаємовідношення.

Вшанування Жінки від Мужа. Почесна доля Жінки на Свят-Вечір.


Додатки ідей старинного Полудневого Сходу.

З того виходило би, що в основі Уралалтайських та Українських старинних свят є деякі реліґійні ідеї властиві старинному Полудневому Сходові, а передовсім Іранські, або Скитські.

Про осколки Староіранської реліґійної ідеології в Українськім святі Різдва були вже завваги і таких ознак впливів Іранської культури й реліґії в Українськім світогляді буде тут намічено більше.

Хоча всі вони оказуються лише чужими додатками до самобутньої , корінної , Української культури й реліґії.


(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)


Стежки до листків про Українські традиції.

Джерело: Староукраїнські релігійні роздуми про Бога © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2004
Статтю додано:  19.03.2008
Відредаґовано:
Переглядів: 833
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]

  Адреса цієї сторінки: http://www.pisni.org.ua/articles/182.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB