На головну сторінку

Купальські пісні. Пісенник (українською, english)


Подані усі матеріали і список пісень пісенника:

Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник. Упорядник О. Ю Чебанюк. - К.: Музична Україна, 1989. - 196 с.

Практично всі пісні цього гарного пісенника опубліковані на сайті "Українські пісні" з нотами і міді-мелодіями. Читач знайде шляхи, що ведуть від пісень до листків, на яких пісні тематично згруповані разом з додатковими матеріалами, до листків з описами давніх Українських традицій. Переклад англійською С. П. Сингаївського.




ВІД УПОРЯДНИКА

Від сивої давнини збереглися у пісенній скарбниці українського народу купальські пісні, виконувані напередодні свята Івана Купала, що припадає на 7 липня (24 червня за старим стилем). Цей день приблизно збігається з датою літнього сонцестояння — найдовшого дня року і широко відомий багатьом землеробським народам Європи, в тому числі і всім слов'янським, під різними назвами: Мідсомардаг — «день середини літа» (Швеція), День Сен-Жана (Франція), Йонсок (Данія), День Сан-Джованні (Італія), Ігритель (Сербія), Іваньє (Словенія), Купадла (Чехія), Собутка (Польща) тощо. Основні елементи свята — культ сонця, розкладання багаття, збирання трав і рослин, купання та обливання водою, певні магічні дії та вірування мають яскраво виражене солярне походження і в загальних рисах збігаються майже у всіх європейських народів, що є переконливим свідченням його давнього походження від спільного індоєвропейського кореня.

Літописи часів Київської Русі згадують про язичеське свято Купало, улюблене свято давньоруського народу. З уведенням християнства церква примусово пов'язала його з днем Іоанна Хрестителя і розпочала переслідування народних обрядів та звичаїв. «Поганський», язичеський характер свята Івана Купала неодноразово піддавався церковним та державним заборонам. У плині часу поступово прадавні вірування та поняття затьмарювалися і забувалися, але народні звичаї і пісні не зникли, а, зазнавши певного переосмислення і трансформації, своєрідно співіснували з християнськими обрядами. Проте загальний вплив християнської церковної ідеології був досить незначним і не торкнувся основного змісту купальської поезії.

У східнослов'янських народів відомо кілька назв свята: Івана Купала, Купайло, собітка — на Україні, Купальє, Дзевко-Купало — у Білорусії, в Росії — Іван Лопухтій, Аграфена Купальщиця, Іванов день тощо. Деякі дослідники вважають Купало іменем язичеського божества, але у літописному пантеоні давньоруських богів такого немає. Інші виводять походження назви «Купало» від слова «купить», що означає очищення, або від «купа» — купа хмизу для багаття. Нам здається ймовірнішим виводити його від слова «купатися», а також від обов'язкового обряду купання під час проведення свята. На західноукраїнських землях свято має назву «собітка», а пісні називаються «собітковими». Відомий музикознавець-фольклорист К. Квітка виводив цю назву від слова «собити», тобто добувати тертям вогонь для обрядового вогнища.

Купальські пісні у тому вигляді, в якому вони дійшли до нашого часу (а фіксувати їх почали лише у ХІХ ст.), — полістадіальні за своїм походженням. Генетично найбільш давніми є хороводно-ігрові пісні з антропологічними (людиноподібними) міфологічними образами Кострубонька, Марени, Маринки, Купалочки. У славлення їх піснями, іграми, танцями це релікти поклоніння і магічного заклинання сил природи, від яких первісна людина повністю залежала, була безпорадною в боротьбі з ними і в такий спосіб намагалася вплинути на стихію і вимолити в неї сприятливу погоду, багатий врожай, збільшення достатку. Записи прадавніх купальських пісень під історичними нашаруваннями містять важливі з пізнавальної точки зору архаїчні елементи, які відображають особливості світогляду людей на різних етапах суспільного розвитку, їх художньо-поетичне мислення, погляди на природу, працю, родинні стосунки. В основі всіх дохристиянських календарно-обрядових пісень, в тому числі і купальських, лежали язичеські уявлення: анімістичні вірування, культ померлих предків, віра у магічну силу проспіваного і зображеного слова. Зміна суспільних обставин життя творців народної поезії призвела до появи нових тем і мотивів: громадських, соціальних, особистих. Саме тому серед купальських зустрічаємо багато ліричних, гумористичних і сатиричних пісень.

У колі річних свят Купало було одним із найголовніших і відзначалося урочисто і пишно, чому значною мірою сприяла благодатна пора його проведення: буяла рослинність, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За народними повір'ями у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров'я.

Ніч напередодні Івана Купала — це перш за все життєрадісне свято молоді, пов'язане з пошуками особистого, взаємного кохання, з надіями на радісне майбутнє. Разом з полум'ям святкового вогню вгору, аж під саме зоряне небо, злітали пісні, що лунали протягом всієї ночі, супроводжуючи численні обряди та ритуали. Їх співали в основному дівчата, йдучи танком навколо дерева-купайлиці. Інколи їм підспівували хлопці. Здебільшого — це веселі пісні про кохання, сватання, родинне життя.

Центром купальського свята ставало місце за селом на березі річки, озера чи ставка, де стояло обрядове дерево, довкола якого розгортались основні ритуальні дії. Напередодні його мали встановити хлопці, а дівчата прикрасити вінками, квітами, вишнями, стрічками. Для обрядового дерева найчастіше вибирали вербу, рідше березу або сосну і називали її купайлицею або гільцем. У наддніпрянських селах це деревце називали Мареною, на Волині — Купалом. Саме місце старанно підмітали, прикрашали гірляндами з квітів, застеляли травами та всілякою зеленню. Тут же встановлювали опудало — своєрідне антропоморфне зображення Купала. На Полтавщині його робили з днища прядки, в інших місцях — у вигляді солом'яної ляльки Мари або Маринки, вбраної у сорочку, плахту, вінок, намисто з горобини і прикріпленої до високої щогли. На Київщині вище згадана Марена, що була прикрашеною віхою з колесом нагорі, мала назву Іван.

Дівчата, вбрані у святковий одяг, прикрашали голови вінками з квітів та запашних трав, в коси вплітали траву липник («щоб хлопці липли»), прикрашали себе любистком, м'ятою, васильками («для любощів»). Протягом всього свята в руках носили «качани» — звиті з вишень і черешень великі китиці. Взагалі зелень відігравала значну роль протягом усього свята Купала: ритуальне вбирання у вінки, прикрашання дерев та місця. проведення обрядових дій, так само, як і гойдання на гойдалках, мало сприяти гарному росту рослин, зокрема хліба. Тут ми зустрічаємо далекий відгомін магії родючості та культу рослинності, коли людина обожнювала дерева, трави, квіти. Але з часом первинна магічна функція таких заклинальних обрядів, як свідчать сучасні записи, замінилася виключно естетичною та розважальною.

Ввечері, тільки-но заходило сонце, молодь йшла до купайлиці з піснями, в яких усіх запрошувала на свято і погрожувала всілякими карами тим, хто не прийде. В окремих піснях зверталися до молодиці з проханням «розвести дівкам купайлицю» тобто розпочати свято.

Свято починалося з розкладання біля обрядового дерева багаття — обов'язкового атрибуту купальської ночі, генетично пов'язаного з архаїчним солярним культом. Паливо для святкового вогнища хлопці збирали по всьому селу. Просити не годилося і тому односельці утворювали так звану «перейму»: виносили і складали на вулиці старі солом'яники, розсохлі бочки, подерті кошики, тріски та поліна. Хлопці все це пакували у великий куль — козуб і несли до купайлиці, де під дівочі співи розкладали величезне багаття.

На початку ХХ ст. на Поліссі ще зберігався прадавній звичай запалювати святкове вогнище «живим вогнем», здобутим тертям. Подекуди з пагорбів та крутих берегів спускати у воду запалене колесо —символ сонця, його земне уособлення. В давнину перестрибували через багаття для того, щоб пройти перед жнивами обряд очищення вогнем і вірили, що чим вище людина плигне над вогнем, тим вищою виросте пшениця. Вогонь був також засобом апотропеїчної магії — нібито на цілий рік наділяв здоров'ям і силою, запобігав усякому злу, чарам. Пізніше молодь почала перестрибувати через вогнище парами, побравшись за руки, і загадувати: якщо руки не розійдуться, то хлопець і дівчина по беруться. Горе тому, хто необережно попадав ногою у вогнище — це віщувало неминучу біду. Подекуди в Україні було заборонено розводити купальський вогонь, і тому молодь перестрибувала через купу жалючої кропиви.

Надзвичайною поетичністю й мальовничістю відзначається група купальських пісень, пов'язаних з плетінням вінків та ворожінням з ними. Кожна дівчина пускала свій вінок на воду і дивилася: куди він попливе, туди і заміж вийде, а якщо потоне, то це віщувало розлуку з милим або смерть. Інколи пускали два вінки, загадуючи один на себе, а другий на коханого, і якщо вони сходилися на воді, то це був вірний знак, що будуть у парі.

Іще одним неодмінним компонентом купальського свята був обряд купання або обливання колодязною водою там, де не було ні річки, ні озера. За народними віруваннями вранці цього дня купається навіть сонце і тому воді й вранішній росі приписувалась особлива сила. Сам обряд мав виразний очисний характер, а в піснях розповідалося про обов'язкове святкове купання.

Закінчувалось свято урочистим спаленням або потопленням купайлиці з піснями і радісними вигуками. Спалювали також опудала Мари та Коструба, які були уособленням зла, таємничих сил, ворожих людині. Купальського вогню, за народним повір'ям, не слід було гасити, він мав сам дотліти до останку.

Подекуди купальське дерево з веселими вигуками і сміхом розривали, а гілки відносили на город і розкидали по грядках, бо вірили, що це сприятиме гарному врожаю городини. У приморських селах Одещини молодь на Купала вивозила на шаландах у море уквітчане купальське деревце і там топила його. У Галичині самий вершок обрядової верби прикрашали терном і кропивою, щоб в кінці свята його важко було відломити. Згідно з повір'ям вершок купайлиці може дістатися тільки великому щасливцю. Кому він дістанеться, то у того в цьому році обов'язково буде весілля. Купальські вінки зберігалися вдома протягом року як символ благополуччя і достатку.

Слід відзначити, що, крім пісень, всі обряди протягом купальської ночі супроводжувалися примовляннями, короткими заклинальними формулами, приспівками: «Сьогодні Купайла, завтра Івана» або «Купайла треба скупати, у воді добре сховати» тощо. Виконувались такі примовляння в унісон, часто речитативом.

Пісні та приспівки разом з основними обрядовими діями утворювали неповторний фольклорно-етнографічний комплекс купальського свята. Виконувались вони колективно у хороводах та іграх. Гра була специфічною формою проведення обряду, його обов'язковим елементом. Хоровод (танок) є також певним видом обрядових ігор, семантично пов'язаних із культом сонця. В ігрових та хороводних піснях слово, мелодія, танцювальні рухи і драматична дія не розчленовані а гармонійно поєднуються, створюючи художню цілісність сприйняття.

Всі купальські пісні є хоровими, виконуються переважно в унісон, рідше багатоголосно. Найчастіше заспівує одна учасниця, потім мелодію підхоплює хор. Інколи хоровий спів поєднується з речитативом одного або кількох учасників гри, наприклад, як у грі «Кострубонько».

Часто у певній місцевості на одну мелодію співається кілька текстів і хороводних, і ліричних, і сатиричних купальських пісень. Це явище свідчить про давнє походження такої мелодії, бо текст щодо наспіву є більш лабільним і з плином часу зазнає більших змін, а наспіву притаманні значна стабільність і консервативність.

Найстародавнішими за походженням є хороводно-ігрові пісні з окличними приспівами «Купала!», «Купала на Йвана!», «Ой рано, рано!» тощо, що закінчуються глісандними гуканнями «У!», «О!», «Гу!» з підвищенням тону в кінці вигуку. В давнину це мало певний магічно-заклинальний зміст, як і сама манера виконання подібних пісень голосно, «відкритим звуком», пристосована спеціально для співу на свіжому повітрі так, щоб ішла луна.

Залишки язичества вчуваються у піснях баладного характеру про втоплену дівчину, сестру і брата, Івана та Мар'ю, що стали подружжям, про брата, що збирається зарубати сестру, з тіла якої виростуть три зілля — васильки, барвінок і любисток. У магічній символіці про перетворення людей на дерева, квіти, зілля бринить відгомін праісторичного обожнювання природи.

Тісно пов'язані з хороводно-ігровими піснями пісні-звертання до Купала, а також ритуальні пісні, співані на початку і на закінчення свята, та пісні-замовляння проти відьом, що були нібито особливо небезпечними купальської ночі. Але більшість купальських танкових пісень присвячені темі кохання, сватання, шлюбу.

Наспівування жениха, залицяння, щире кохання — ось основні теми ліричних купальських пісень. У цій групі виразно домінує тема майбутнього одруження, легким сумом бринить тема прощання з безтурботним дівуванням, побоювання життя в хаті майбутнього чоловіка. Тематика і образи цих пісень виразно перегукуються із весільними піснями.

Сповнені тонкого й глибокого ліризму, купальські пісні про кохання відбивають споконвічні народні ідеали і тому протягом століть користуються великою популярністю, хвилюють молоді душі. Щирістю і ніжністю емоційного колориту відзначається група ліричних пісень про вибір пар: відомо було, хто кому подобається, називались певні імена. Ця тема притаманна також веснянкам і петрівкам. Взагалі часто-густо серед купальських пісень ми зустрічаємо пісні, що в різних місцевостях України приурочуються до різних періодів обрядового циклу. Тому буває важко точно визначити, до якого виду календарної поезії належить той чи інший взірець — до веснянок, петрівочних, русальних чи купальських пісень. Нерідко він може бути наскрізним.

Купальським пісням, як і веснянкам, і петрівкам, властивий сатирично-гумористичний струмінь. Сатиричні пісні — новіший шар купальського циклу, багатий і різноманітний за своїм змістом. Сповнені життєрадісних емоцій та експресії, ці пісні співаються переважно при розкладанні вогню, під час перестрибування через багаття.

Слід зауважити, що споконвіку обряди, в тому числі й купальські, мали не тільки ритуальну мету, а й були здебільшого емоційною розрядкою для людей. Із втратою аграрно-магічної ролі купальських пісень їх обрядова функція поступово замінювалась естетичною, розважальною. Святковий обряд, приурочений до дня літнього сонцестояння, перетворився у масові розваги, життєрадісні й поетичні, з елементами таємничого і чарівного.

Купальські пісні не в однаковій мірі збереглися на Україні. Під тиском переслідувань і заборон церквою вони подекуди забувалися і зникали. До нашого часу в живому побутуванні свято Івана Купала збереглося на Київщині, Полтавщині й Сумщині, Ровенському і Житомирському Поліссі, на південному сході Чернігівської області, а також в деяких окремих районах Харківської, Хмельницької, Волинської, Кіровоградської та Вінницької областей. Зрідка ще святкують Івана Купала і в західних областях України.

Нині в багатьох районах України призабуті купальські обряди і пісні відроджуються на основі нової обрядовості, яка спирається на творче засвоєння кращих взірців минулого.

Купальські пісні і сьогодні складають для нас не тільки історичний, але й великий художній інтерес. Народ проніс їх крізь віки як своє духовне надбання, яскраве поетичне багатство, як безсмертну традицію колективних свят землероба-трударя. Це справжній гімн людині, гімн природі, уособлення мрій, надій і сподівань селянина-хлібороба.




СПИСОК ПІСЕНЬ



ЗАКЛИКАННЯ КУПАЛА

Ой вийдіть вийдіть Молодиці

Наше Купайло з Верби з Верби (1)

На Майдані на Риночку

Наше Купайло з Верби з Верби (2)

Купала на Йвана що у Йвана Шуба Рвана

Котилося Деревце Через Наше Сельце

РОЗКЛАДАННЯ ВОГНЮ

На Святого Яна Собітку палиме (1)

А на Яна на Янонька горіла нам Собітонька

На Святого Яна Собітку палиме (2)

ІГРОВІ КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ

А ми Рутоньку посієм посієм

Доле ж моя нещаслива — Коструб

Стояла Маринка на Межі

Ой летіло Помело через Наше Село

На Івана на Купайла

Де ти Купайло ночувало

Сєріє Гусі Гречку поїли

ПУСКАННЯ ВІНКІВ, ОБРЯДОВЕ КУПАННЯ

Пливи Вінок за Водою

Мариночка Сестричка на Бережечку сиділа

Ой на Купайла на Івана

Купала на Йвана купавсь Іван та в Воду впав

Ой на Яна на Янонька не палена Собітонька

Що на Петра Хліб пекла а на Йвана вибирала

Ой Купало Розкупало

Ой за Гаєм ой за Гаєм за Дунаєм

Купалась Ластівочка купалась

Наша Маринка Купалочка

Івана Купала та й в Воду упала

БАЛАДНІ КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ

Маринко Моя Дівко

Чий же то Голос Лугом іде

Сьогодні Купала а завтра Івана — Дівка-сирітка

КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ ПРО КОХАННЯ

А пливала Кладочка під Млином (2)

Ой у Садочку обметяно

А де наше Купайло стояло

Чом Ти Барвінку не стелишся

Поскакав Коник попід Гречкою

Ой ходила Уляночка по Межі

Та ходила Дівчинонька по Межі

Поставлю Сторожу та й посію Рожу

Ой нема Ганнусі найгіршої муки

Ой в Городі Вишня чому не Черешня

Ой в Ліску в Ліску на Дубку

Вже Петрівочка минаєцця

Ой на Йвана Зілля рвала в Городі садила

На Тарілці Білий Сир Білий Сир

Помагайбі Миколо куди йдеш

Ой на Городі Шафран Шафран

Ой Виросла Тополя Край Поля

Ой ходила та Маруся по Полю

Ой на Городі Широка Квітка

А в Розкошівці Дощі ідуть

Чого Івасю змарнів-змарнів

Маленька Нічка Петрівочка не виспалася Одарочка

Ой Лісом Лісом Доріжкою їхав Микола Теліжкою

Ой що то іде Селом Cелом

РОДИННЕ ЖИТТЯ

Повз Мій Двір Ворітечка Голубка летіла

Ой не стій Дубе над Водою

Ой мала Нічка Петрівочка

Щось Вітер віє повіває

Ой хто в тому Лісі стукає гукає

ГУМОРИСТИЧНІ І САТИРИЧНІ

Ой на Івана на Купайла

Ой за Гору Сонечко сідає

А в Льонку на Клинку

Ішли Дівки на Собітку

Ой було Літо тепер Зима

Яне Яне Яновичу

ЗАКІНЧЕННЯ КУПАЛА

Була на Купали посмалила Гали

Помощу Кладочку




АБЕТКОВИЙ ПОКАЖЧИК

А в льонку на клинку

А в Розкошівці Дощі ідуть

А де наше Купайло стояло

А ми Рутоньку посієм посієм

А на Яна на Янонька горіла нам Собітонька

А пливала Кладочка під Млином (2)


Була на Купали посмалила Гали


Вже Петрівочка минаєцця


Де ти Купайло ночувало

Доле ж моя нещаслива — Коструб


Івана Купала та й в Воду упала

Ішли дівки на собітку


Котилося Деревце Через Наше Сельце

Купала на Йвана купавсь Іван та в Воду впав

Купала на Йвана що у Йвана Шуба Рвана

Купалась Ластівочка купалась


Маленька Нічка Петрівочка не виспалася Одарочка

Маринко Моя Дівко

Мариночка Сестричка на Бережечку сиділа


На Івана на Купайла

На Майдані на Риночку

На Святого Яна Собітку палиме (1)

На Святого Яна Собітку палиме (2)

Наша Маринка Купалочка

Наше Купайло з Верби з Верби (1)

Наше Купайло з Верби з Верби (2)

На Тарілці Білий Сир Білий Сир


Ой було літо, тепер зима

Ой в Городі Вишня чому не Черешня

Ой вийдіть вийдіть Молодиці

Ой Виросла Тополя Край Поля

Ой в Ліску в Ліску на Дубку

Ой за Гаєм ой за Гаєм за Дунаєм

Ой за ropy сонечко сідає

Ой летіло Помело через Наше Село

Ой Лісом Лісом Доріжкою їхав Микола Теліжкою

Ой Купало Розкупало

Ой мала Нічка Петрівочка

Ой на Городі Шафран Шафран

Ой на Городі Широка Квітка

Ой на Купайла на Івана

Ой на Йвана Зілля рвала в Городі садила

Ой на Івана, на Купайла

Ой на Яна на Янонька не палена Собітонька

Ой нема Ганнусі найгіршої муки

Ой не стій, дубе, над водою

Ой ходила та Маруся по Полю

Ой ходила Уляночка по Межі

Ой хто в тому Лісі стукає гукає

Ой у Садочку обметяно

Ой що то іде Селом Cелом


Пливи Вінок за Водою

Повз Мій Двір Ворітечка Голубка летіла

Помагайбі Миколо куди йдеш

Помощу Кладочку

Поскакав Коник попід Гречкою

Поставлю Сторожу та й посію Рожу


Сєріє Гусі Гречку поїли

Стояла Маринка на Межі

Сьогодні Купала а завтра Івана — Дівка-сирітка


Та ходила Дівчинонька по Межі


Чий же то Голос Лугом іде

Чого Івасю змарнів-змарнів

Чом Ти Барвінку не стелишся


Що на Петра Хліб пекла а на Йвана вибирала

Щось Вітер віє повіває


Яне, Яне, Яновичу




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Золоті ключі. Упоряд. Д. М. Ревуцький. 3aгaльна редакція М. М. Гордійчука. Вип. 3, К., 1965.

Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року. Упоряд. О. Дей. К., 1963.

Колесса Ф. Народні пісні з Галицької Лемківщини. Б. м., б. р.

Колесса Ф. Народні пісні з південного Підкарпаття. Тексти й мелодії із вступною розвідкою. Ужгород, 1923.

Лисенко М. Обрядові пісні. К., 1896.

Линева Е. Опыт записи фонографом украинских народных песен. М., 1905.

Народні пісні в записах Григорія Верьовки. Упоряд. і примітки Е. В. Верьовки-Скрипчинської, А. І. Гуменюка, В. В. Юдіної. К., 1974.

Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. Упоряд. О. Дей, В. Пінчук. К., 1974.

Пісні з Волині. Упоряд. О. Ошуркевич та М. Стефaнишин. К., 1970.

Пісні з Львівщини. Упорядник Ю. О. Корчинський. К., 1988.

Пісні Поділля. 3аписи Насті Присяжнюк в с. Погребище. Упоряд. С. Мишанич. К., 1976.

Пісні рідного села. Упоряд. І. Путь. К., 1985.

Пісні Явдохи 3уїхи. 3ап. Г. Тaнцюра. Упоряд. В. Юзвенко, М. Яценко. К., 1965.

Приложение к кандидатской диссертации Завальнюка А. Ф. Типология украинских летних обрядовых песен и их восточнославянский субстрат. К., 1983.

Про збирання, обробку, виконавство і використання пісенного фольклору в репертуарі колективу художньої самодіяльності. (Методичні рекомендації). Укладач А. Остапенко. К., 1983.

Ступницький В. Слобожанські народні пісні для школи в супроводі фортепіано. Харків, 1928.

Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной императорским Русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. Чл. П. П. Чубинским. Т. III. Спб., 1872.

Леся Українка. Зібр. Творів у 12-ти т., т. 9. Записи народної творчості. К., 1977.

Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич. Упоряд. М. Мишанич, В. В. Мишанич. К., 1982.

Українські народні пісні з нотами. Зібрав А. Кононенко. Одеса, 1909.

Українські пісні. Видані коштом О. С. Балдіної. Спб, 1863.

Наше Купайло з верби, з верби. — 3ап. Ю. Корчинський в м. Дрогобич. Рукописні фонди ІМФЕ ім. М. Т. Рильського АН УРСР, ф. 14–3, од. зб. 11721, арк. 51.

Ой виросла тополя край поля. — Зап. Корсовецький І. В с. Ковалівка Вінницької округи від Усті Тульчинської. — ІМФЕ ім. М. Т. Рильського АН УРСР, ф. 8–2, од. зб. 32-а, арк. 10.

Ой Купало-розкупало. — 3ап. Білосвєтова І. 1982 р. в с. Колісники Ніжинського р-ну Чернігівської обл. від жіночого гурту.

Ой на Йвана зілля рвала. — 3ап. Дем'ян Г. 1979 р. в с. Довге Дрогобицького р-ну Львівської обл. від Ф. Голяк.- ІМФЕ ім. М. Т. Рильського АН УРСР, ф. 14–5, од. зб. 466-б, арк. 42, мел. — ф. 14–5 од. зб. 466-г, арк.. 16.

Що на Петра хліб пекла. — 3ап. Білосвєтова І. 1982 р. в с. Колісники Ніжинського р-ну Чернігівської обл. від жіночого гурту.




FROM THE COMPILER

Since ancient times, the Ukrainians have preserved Kupalo songs in the treasure house of their folklore. These songs are sung on the eve of the feast of Ivan Kupalo on July 7 (June 24 according to Old Calendar) — the day which approximately coincides with the date of summer solstice, the longest day of the year. This day was marked by many agricultural peoples of Europe, among them all Slavic peoples, under various names: Midsomardag (Sweden), Saint-Jean's day (France), Jonsok (Denmark), San Giovanni's day (Italy), Igritel (Serbia), Ivanje (Slovenia), Kupadla (Czechia), Sob?tka (Poland), etc. The main elements of the feast — the sun cult, building a fire, gathering grass and flowers, bathing and pouring water on one another, charms and spells — have a distinct solar origin and are preserved, at least in their general features, in almost all European cultures, which convincingly attests to a common Indo-European source.

Chronicles of the Kievan Rus period mention the pagan feast of Kupalo as the favorite one with the people of Rus. After the introduction of Christianity, the Church imposed observation of John the Baptist's holiday on that day as part of its general persecution of folk rites and mores. Because of its pagan nature, the feast of Kupalo was repeatedly anathemized by the Church and prohibited by lay authorities. As centuries passed, pre-Christian notions and beliefs became increasingly obscure and forgotten, but related folk rituals and songs did not disappear. Reviewed and transformed, they continued to live beside the Christian ritual, their survival being facilitated by the fact that the overall influence of Christian church ideology was not strong enough to affect the magic of Kupalo poetry.

The Eastern Slavs have several names for Midsummer Night. It is known as Ivan Kupalo or sobitka in the Ukraine, Kupalye or Dzevko-Kupalo in Byelorussia and Ivan Lopukhtei, Agrafena Kupalshchitsa or Ivan's day in Russia. Some researchers hold Kupalo to have been the name of a pagan deity, but chronicles do not name one such among ancient Rus gods. Others derive the name Kupalo from the word kupit' — ablution, purification, or the word kupa — a heap (of firewood). It is more likely, however, that the name comes from the verb kupatisya (to bathe), all the more so that ritual bathing was a necessary element of the festival. In Western Ukraine, the feast is called sobitka. The well-known student of traditional music and folklore K. Kvitka traces this name to the verb sobiti which meant rubbing two pieces of wood to get the fire started.

In the form it has reached our time (there were no recordings of Kupalo songs before the last century), this part of Ukrainian folk song heritage clearly dates from various epochs. Genetically the oldest are round dance and play songs with their anthropomorphic mythological images of Kostrubonko, Marena, Marinka and Kupalochka. Praising them with play, dance and song is a relict form of ancient worship and magic invocation of the elements, on which ancient man felt totally dependent. Helpless in his struggle against nature, he hoped to influence its forces in that way, begging for favorable weather, a rich harvest, and material well-being. Under the patina of later periods, recordings of the oldest Kupalo songs contain various archaic components — valuable information on man's world outlook in different stages of social development: his philosophy of art and poetry, views on nature, and attitude to work and family relationships. Pagan notions — animistic beliefs, ancestors cult and belief in the magic powers of sung and visually represented word — underlie all pre-Christian calendar and ritual songs, among them those sung on the eve of Ivan Kupalo. Social change brought new themes and motifs into folk poetry — from social and communal to personal. This is why there are numerous jocular and satirical songs in Kupalo folklore.

In the procession of seasonal festivals, Kupalo occupied a special place. It was observed on a grand scale, which the very season of its holding favored considerably: the sun was at the peak of its life-giving strength and vegetation was thriving. According to popular belief, the sun "rises to play" on that day, grass and flowers are in the prime of their strength, and at midnight, fern flares up in fiery blossom, boding plenty of wealth and health to those lucky to find it.

The night on the eve of Ivan Kupalo was above all a life-praising feast of youth, rich in motifs of quest for love, happiness and a bright future. Soaring up to the starry sky like the flames of the festive bonfire, songs resounded throughout the night, accompanying every rite and ceremony. They were sung chiefly by maidens as a measured round dance circled around and around the ritual kupailitsya tree. Sometimes lads sang along, too. Most of the songs were merry ditties a out love, matchmaking and proposing, and family life.

All festive activity centered around the place on the bank of the river or the shore of the lake or pond near the village, where the ritual tree had been installed by lads and adorned by maidens with garlands, flowers, cherries and ribbons the day before. A willow, and occasionally a birch or a pine was chosen for the kupailitsya (or hiltse) tree, which was also called Marena in central Ukraine and Kupalo in Volhynia. The place was painstakingly swept, adorned with flower garlands, and spread with grass. Next to the tree, a figure of man — an anthropomorphic representation of Kupalo — was dug in. In Poltava area, it was made from the base of a loom. In other parts of the Ukraine, it was fashioned as a straw doll named Mara or Marinka, which was dressed in a blouse, wraparound skirt, garland and a necklace of snowball tree fruits and fixed to a high pole. In Kiev area, it was a shaft with a wheel on top, which bore the name of Ivan.

Dressed in their holiday best, maidens put on garlands of flowers and aromatic herbs, weaved grass into their tresses and otherwise adorned themselves with mint, cornflowers and lovage ("for love"). Throughout the feast, they carried in their hands large tassels woven from sour and sweet cherries. In general, verdure played a considerable role in the festival: the ritual wear of garlands, adornment of trees and places where ritual ceremonies were held, as well as the swinging of young men and women in swings were supposed to help the growth of crops and other plants. That was a distant echo from ancient fertility rites and plant worship, when man deified trees, flowers and grass. In time, however, the magic function of such rituals changed to one of pure entertainment.

In the evening, just after sunset, young people sauntered to the kupailitsya, singing songs in which they invited everyone to the feast and threatened those who would not come with all sorts of punishment. In a special song, married women were asked to come and “light the kupailitsya for the girls,” i. e. to open the festival.

The festival began with building a fire near the ritual tree. That, too, was an indispensable attribute of the Kupalo night inherited from the archaic solar cult. Lads would gather wood for the fire all over the village. They were not supposed to ask for it, so villagers would carry out and pile in the street all sorts of burnable trash — old straw mats, cast-off barrels, holey baskets — and simply ready firewood. The lads packed all of it into a large bundle called kozub and carried it to the kupailitsya, where they built an enormous fire to the singing of girls.

At the beginning of this century, peasants of Polissya still observed the ancient custom of lighting the festive bonfire with “live fire,” that is one obtained by rubbing. In some areas, a burning wheel would be sent rolling from a hill or steep river bank into the water. In older times, men and women jumped over the fire in a rite of cleansing themselves by fire before harvesting. It was believed that the higher one jumped over the flames, the higher wheat would be. Fire was also believed to endow one with strength and good health for the year to come and protect one from all evil and mischief. Later, young people started to jump over the fire in pairs, holding hands: if they did not let go of each other's hands, the lad and girl were thought to get married soon. Woe was the one who inadvertently set a foot in the fire: that boded an imminent misfortune in his life. In some parts of the prerevolutionary Ukraine, Kupalo bonfires were banned and young people jumped over a heap of stinging nettles.

Breathtakingly poetic and picturesque are those Kupalo songs which are connected with charms and spells over weaving flower garlands and floating them on the water. Every girl sent her garland floating and watched: wherever it sailed to, she was sure to live after marriage, and if it sank, it boded parting with her beloved or death. Sometimes two garlands were floated — one for the girl, the other for her beloved, and if the two drifted together, it was a certain sign that the young people would become man and wife before too long.

Another indispensable component of the Kupalo feast was the ritual of bathing, or of pouring water on one another — in those localities where there was neither a river nor a pond. Popular belief had it that even the Sun bathed on that morning. Water and morning dew were ascribed special powers. The ritual had a pronounced purifying character and, as Kupalo songs prove, was a must for all.

The feast ended in a ceremonial burning or drowning of the kupailitsya, which was done amid singing and joyous shouts. Also burned were the effigies of Mara and Kostrub — personifications of the dark and evil forces hostile to man. Custom prohibited extinguishing the festive fire; it had to burn out by itself.

In some areas, the Kupalo tree was torn apart to laughter and merry shouts, and the branches were carried home and strewn over the garden in the belief that it would be good for the crop of vegetables. In seaside villages of Odessa area, young people took the flower-bedecked Kupalo tree out to sea and drowned in there. In Galicia, the very top of the ritual willow was adorned with thorn and nettles, the harder to break it off in the end of the feast: according to belief, the one who got the top of the kupailitsya would have the best of luck and get married within the next year. Kupalo garlands were preserved in the house throughout the year as a symbol of weal.

Apart from songs, short incantations and ditties were chanted in unison, often in a recitative: “Today is Kupailo, tomorrow's Ivan,” or “Bathe Kupailo clean, hide him well in the water.” Along with the main rituals, songs, chants, ditties and incantations formed a unique folklore and ethnographic whole. They were sung by all participants during a round dance or play. Play was a specific form and an indispensable element of the ritual. The round dance, too, is a type of ritual play which is semantically related to the sun cult. In round dances and play songs the melody, dance movements and dramatic action are not separated but harmonically blended to create an artistically integral impression.

All Kupalo songs were sung in a chorus, mostly in unison, rarely in several voice parts. A song would more often than not be led by one singer, the chorus picking up the tune later. Sometimes, choral singing would be combined with a recitative by one or several participants in the game — as is the case with the game called Kostrubonko.

Not infrequently, one and the same melody was used with different texts of lyrics in different genres — from round dance to lyrical to satirical. This phenomenon attests to ancient origin of such a melody, as lyrics are more labile than a melody, more changeable in the course of time, whereas melody is more stable and conservative.

The oldest in origin are round dance and play songs with vocative refrains “Kupalo!”, “Kupalo on Ivan!”, “Hey, early, early” and the like, which end in glissando calls “Oooo! Ohhh! Hoooo!”, with the tone rising toward the end. In ancient times, this had a certain magic, invocative purport, as did the very manner of singing those songs loudly in open spaces so that an echo resounded to enhance the effect.

Holdovers from pagan times can be felt in ballad-type songs about a drowned maiden, brother and sister Ivan and Marya who were married through mischief, and a young man going to slay his sister with an ax so that three herbs — cornflowers, periwinkle and lovage — grow from her body. The magic symbolism of metamorphosis of man into trees and plants is vibrant with prehistoric deification of nature.

Closely connected with round dance and play songs are those in which Kupalo is addressed, as well as ritual songs sung at the beginning and at the conclusion of the feast and incantations against witches, who were supposed to be particularly dangerous on the Kupalo night. Most of Kupalo dance songs are, however, devoted to the brighter theme of love, matchmaking and proposing, and marriage.

Charms to bring on a suitor, wooing and sincere love are the three main themes of Kupalo love songs. Prospective marriage expressly dominates this group. The theme of parting with carefree maiden life is tinged with sadness, and a certain apprehension about life in the husband's house is clearly heard. The themes and imagery have vivid parallels with wedding songs.

Imbued with profound lyricism, Kupalo love songs reflect the eternal popular ideal. This is one of the reasons why they have since times of old remained widely popular, stirring young hearts today with the same force as they did generations and centuries ago. The group of songs about choosing a pair are marked by rich emotional coloration. In a village, it was usually well known who liked who, so concrete names were substituted. This theme is also characteristic of spring and summer songs (vesnyankas and petrivkas). In general, the Kupalo song repertoire contains a great number of songs linked with an altogether different period of the seasonal cycle in some other part of the Ukraine. Therefore, it is sometimes difficult to class a song with some one type of seasonal songs, and sometimes it might be sung any time of the year.

As with vesnyankas and petrivkas, Kupalo songs have a typical predilection for satire and humor. Rich and diverse in content, satirical songs are a late layer in the Kupalo song tradition. Filled with effervescent joy of life, they were mainly sung when building and jumping over the ritual fire.

It should be noted that since time immemorial, rites have been staged for venting emotions as much as for a ritual purpose. As they lost their magical role, Kupalo songs became entertainment, an esthetic rather than religious function. Once tied to the summer solstice, this festive ritual later turned into a merry poetic form of mass entertainment with elements of magic and mystery.

Kupalo songs have not survived in equal measure everywhere in the Ukraine. In some areas, they were banned by the Church into total oblivion. In our time, the feast of Ivan Kupalo is observed in parts of Kiev, Poltava and Sumy regions, Polissya (Rivne and Zhitomir regions), in the southeast of Chernihiv Region, and a number of districts of Kharkiv, Khmelnitsky, Volyn, Kirovograd and Vinnitsya regions. Occasionally, Ivan Kupalo is marked in the western areas of the Ukraine.

Today, the half-forgotten Kupalo songs and rituals are revived in many areas of the Republic on the basis of new ritual, which creatively assimilates the better customs of the past.

Kupalo songs are of increasing historical and cultural interest. Passed down from generation to generation as part of the Ukrainian cultural heritage, they remain what they were hundreds of years ago — a wealth of folk music and poetry, a hymn to nature and man, and an embodiment of the farmer's cherished dreams and aspirations.




SYNOPSES OF THE LYRICS OF THE SONGS



CALLING OUT TO KUPALO

Come on out, o married women. Maidens call on married women to come out and start the feast. A woman replies that she will not come, or her husband will swear at her for her tearing apart the ritual hillyechko tree together with girls. The maidens threaten those who will not come to the feast of Kupalo with punishment.

It rains in the village of Komarovo, and in the adjacent village of Semishchi, the rivers swell with rain and flow to Nadiya's yard (a metaphor for matchmakers). Nadiya drives her would-be son-in-law away from her house, because her daughter is still too young.

Our Kupalo is made of willow. Come out, Mikola, to adorn the kupalo tree and choose a girl to your liking.

A swallow bathed in the river on the Day of Ivan Kupalo and watched Mikola as she stood drying on the bank. Look, she took a fancy to Mikola even before she had a dowry!

White-winged geese ate up Mikola's buckwheat. Marusya, drive away the geese and kiss Mikola. — I'm not afraid of kissing him; I'll wipe away his kisses with my kerchief.

Sweetheart, I like your face. It's as beautiful as they draw in books. I've been painting your dark eyebrows for three days and three nights on end.

On the other side of the hill, Mikola sharpens fence stakes with his ax and says to himself that he should be happy, for this Sunday or Sunday week he will marry Marusya.

In the marketplace. A periwinkle-bedecked pine tree stands in the marketplace. The ground around it has been swept clean, bonfires are burning and maidens sitting in a circle. Lads collect money for treats. Vanya gives the most, for he likes Marusya.

Our kupalo is made of willow. Ivan, come to our willow kupalo. If you don't come to the feast, you'll die a terrible death, Our boys are lazy and don't care about us, they haven't cut us a kupalo.

Ivan Kupalo. This is Ivan Kupalo's day. Ivan's blouse has run into holes, the sea is churning, dew has fallen in the valley, and the kupalo tree is being adorned in the street.

A tree went rolling. A tree went rolling through our village, wow!

MAKING A BONFIRE

We'll make a bonfire on St. John's Day. We'll make a bonfire of three things on St. John's: one will be God's tree, the second — white lily, and the third — horsemint.

On the eve of St. John's Day. A bonfire burned on the eve of St. John's Day, and Hanna soiled her blouse so much she had to wash it, and Vasil to help her. She couldn't wring it out, but he helped her again. We'll roast a steer for the feast and treat the lads.

Bonfires were made on the eve of St. John's. Bonfires were made on the eve of St. John's Day. Where is the St. John who made three bonfires for us? St. John, come hallow our firewood.

KUPALO PLAY SONGS

We will sow rue. We'll sow green rue with. yellow flowers. We'll weed it, pluck it, and make wreaths to adorn our girls.

Kostrubonko. One maiden asks another, Have you seen my Kostrub? He went matchmaking, she replies. Woe is me, the first maiden calls out. What have I done? I drove him away. Come back, Kostrub, I'll wed you this Sunday. Have you seen my Kostrub? she asks again. People answer: He went for flowers, he went for drink, he took sick.

Marinka stood on the boundary. Marinka stood in her new shoes of red leather on the boundary. — Wear them for good luck, Marinka, don't take them off lest you prickle your feet — and don't forget me, the young one.

A broom flew through our village. A burning broom came flying through our village. It set fire to Yakiv's hair. Marina brings water in her cupped hands and puts out the fire. But the fire flares up again. Marina laughs.

On Ivan Kupalo. A witch came to the feast of Ivan Kupalo. She climbed an oak. gnawed away the bark and fell from the tree. She dug up magic herbs and taught her children to practice magic.

Where did you spend the night, Kupalo. Where did you sup and spend the night, Kupalo? — I spent the night in Chechelivka (a neighboring village) and had beetles in my soup. Then I stopped of in Zyatkivtsi (a village where they sing well) and was treated to fish soup.

Gray geese ate up all buckwheat. Gray geese ate up all buckwheat. Hoo! They flew off to drink and sat down on the water. Hoo!

FLOATING KUPALO WREATHS. RITUAL BATHING

Swim on, wreath, as ,the water flows. Swim along the water, wreath. My fate is swimming behind you. Swim on to the shore, to the broom bush.

Sister Marinka. Sister Marinka sat on the bank and fell into the water on Ivan Kupalo.

Hey, on Ivan Kupalo. A swallow bathed on Ivan Kupalo and stood drying on the shore. Nastya was sad, having fallen in love with Petrus before she had prepared her dowry.

On Ivan Kupalo. It was Ivan Kupalo, and Ivan went bathing and fell into the river. Maidens went for wild berries and women for strawberries. They had to swim across the river as they went. All made it across, but a girl named Marinka drowned.

Hey, on St. John. The fire cannot be lit before St. John arrives. Then we will light our fire and say who will mate who. Two pigeons drank water, then flew off, sat on a sycamore and started to chat. Who should pair who? Baran (a family name, lit. ram) has a fine son Petrus, and Pelekh a pretty daughter Yevtsya (dim. of Yeva, Eve, and sim. to vivtsya, Ukr. for ewe). They have to be mated and laid upon the nuptial bed for people to see and say, What has to be, will be.

I baked bread on St. Peter's Day. I baked bread on St. Peter's Day and took it out of the oven on Ivan Kupalo. Ivan, where were you bathing? Weren't you afraid of water?

Oh Kupalo. Kupalo fell on our street. Where were you bathing that you weren’t afraid of the water? If even Musiy bathed, everybody will have to do the same.

Hey, beyond the forest and the Danube, too. Tetyana was bathing beyond the forest, beyond the Danube. She gazed out to three roads as she stood drying on the shore. Young Hussars come riding from beyond the hill. The Poles come along three roads and the Hussars along four. Their plumes make the steppe seem dark and you can't see the sun for their horses, but they are driving the clouds away with their sabers.

A swallow was bathing. “A swallow was bathing, who do you take after, Hannusya?” “After the green sycamore, young Mikola.” “A nightingale was bathing, who do you take after, Mikola?” “After the green rue, young Hannusya.”

Our Marinka-kupalochka. Our Marinka bathed in the sea on Ivan Kupalo, then sunbathed on the beach, then went to town and boasted, My face is the color of a golden apple, my eyebrows are dark, aren't I beautiful?

A maiden fell into the water on Ivan Kupalo. A maiden fell into the water on Ivan Kupalo, and then she bragged about her long braids as she dried them on the shore.

KUPALO BALLADS

Marinka, my love. What is that clamor in the oak grove all about? Brother is killing sister. Don't kill me on Saturday, she begs him, kill me on Sunday. Hack me up into small pieces and sow three rows in the garden with them. Three kinds of flowers will grow there: lovage for love, periwinkle for girls, and cornflowers for a fine smell. They'll pick cornflowers and remember me kindly and curse you.

Whose voice is that? Who is crying out there in the meadow? A young man takes his sister away to kill her. Oh brother dear, she begs him, don't kill me on Saturday, kill me on Sunday. Maidens will weave wreaths on Sunday, they'll make one for me, too, and put it on my breast and carry me to church.

Today is Kupalo, tomorrow is Ivan. Maidens went to the woods for berries, an orphan girl leading the way. Swimming across the Danube, she drowned. Her father is crying and so is her stepmother, and the Danube is rolling its waters on. As they carried her through the woods, trees sighed, and wheat waved as they walked through the field, and all the village wept when they brought her home.

KUPALO LOVE SONGS

The washing raft got blown to the water mill. Hannusya will not give her hand to anyone but Nestor, and with her other hand, she embraces him and holds him close to her bosom.

Oh that garden is swept clean. A maiden is asked to come to the garden bedecked with guelder-rose branches, where a lad is selling wedding rings to maidens. To his sweetheart, he gives one as a present. The present is not in vain - they think of getting married either after St. Peter's Day or in the autumn.

Now where did our kupalo stand. Both the sun and the moon shine where our kupalo stood. Where the sun shines, Mikola saddles his horse to go to his sweetheart. He comes up to the new gate and calls her. The girl's mother comes out. Why didn't your daughter come to the feast? he asks. Is she unwell? — She did not come because she combed her braids all evening, put on her shoes all night, and washed her face all morning.

Why don't you grow, periwinkle. Why aren't you growing, periwinkle, and you, Mikola, why aren't you getting married? — I'm still green, I'll grow up; I'm still young — I'll get married yet. — Why aren't you growing, rue, and you, Hannusya, why aren't you getting married? — I'm still green, I'll grow up; I'm still young, I'll get married yet.

A horse went galloping past a buckwheat field. A horse went galloping past a buckwheat field. Stop, horse, I'll bridle you and lead you to the Danube. You'll have a drink of water and I'll propose to a girl I love. But the dogs in her yard will not let the matchmakers in. Marusya came out and swore the dogs away.

Ulyanochka walked along the boundary. Ulyanochka walked along the boundary in the red shoes which Ivas had bought her at the market. Midsummer is passing, but. I haven't played my fill with my girl friends because Mother wouldn't let me go. She locked me in the pantry with a golden lock and said: Sit here, my daughter, till the merrymaking's over. But I dug my way out of the house and had my fling.

A girl walked along the boundary. A girl walks along the boundary in the red shoes a Cossack had bought her. Midsummer is passing, and I, young that I am, still sit here in the house because my mother won't let me out. But I'll dig my way out of the pantry and go merrymaking.

I’ll plant a rose and make them see how it grows. I'll plant a rose and stand my father beside it to guard it. He's a bad guard — its petals have been plucked away. My mother, brother and sister are bad guards for my rose — its petals have been plucked away. I'll stand my darling to watch over it. A good guard, a lovely rose.

Nothing is worse for Hannusya. Hannusya lies by Mikola's side and he embraces her and asks her to tell him the truth. I'll tell you the truth when you marry me, she says.

Oh that cherry tree in the orchard. If you do love me, why don't we get married?

Hey, in that oak in the forest. A swing hangs from an oak in the forest, in which Petrunya sits, asking his father to swing him so high that he could see whom his girl is dating.

Petrivochka is passing. Petriuochka (two weeks of fasting in the middle of summer) is passing. Lads ask maidens to marry them in the fall.

I picked magic herbs on St. John's and planted them in my garden. I picked magic herbs on St. John's Day and planted them in my garden. I loved only Ivan, but he is no more. A fine song is all that's left of him. If not for that thunder on St. John's Day, I'd pick a skinful of hazelnuts for my sweetheart and give them to him on the New Year's eve.

White cheese on the plate, on the plate. Mikola has a handsome son, Motrya — a beautiful daughter. They will make a fine pair, and the wedding has been agreed on.

God bless you, Mikola, where are you off to. Where are you off to, Mikola, where is your wheat that you've been reaping? — I'll reap some with Hannusya beyond that forest and river. — Where are you off to, Hannusya, where is your wheat? — Beyond that green forest — I'll be reaping with Mikola.

Oh that saffron in the garden. Volodya is like a noble, and Halyunya like a noblewoman. Other lads admire her from a distance. Volodya alone was not afraid to kiss her hand in greeting.

A poplar by the field. Poplar, who will pull the weeds around you; Yavdokha, who will embrace you? Says Vasil: I will pull the weeds out, I'll hug her firmly to my heart.

Marusya went through the field. Marusya reaps the scanty wheat she finds in the weeds. Ivan rides past and asks when she will bake bread from that wheat, and will it be for her wedding? Marusya answers that she and Ivan will get married this Saturday.

Oh that big rose in the garden. A maiden named Mariyka picked a big rose in the garden. Come on, marry her, Ivanyo.

In the good days. Rains fall and rivers churn — matchmakers came to Yavdonya. She receives them in the house. Her son Mikhailo has sown enough wild oats.

Why have you grown thin, Ivas? What are you looking for, Ivas? — My oxen. — But your oxen are in Marusya's yard. Marusya drives them out and says that she has liked Ivas' face and the rest of him, too.

Midsummer nights are short. Odarochka slept little that night, weaving towels and bleaching flaxen canvas. Whom will it serve, she asked the canvas — the priest, the deacon or young Mikhailo? Neither priest nor deacon, but young Mikhailo.

Hey, hey down the forest path. Mikola rides through the forest in his wagon. He likes Hannusya and persuades her to marry him.

Hey, who is that riding through the village. Ivan rides through the village on a gray steed. Halya bakes scones. He helps her carry water and asks her for a scone — he wants one badly.

FAMILY LIFE

Past my yard and gate. My father married me off to a rich man in a strange land. I'll pick a flower and send it down the river to my family. Mother will get sad when she sees the wilted flower. My daughter must have taken sick, she'll think. I haven't, Mother. My husband is not faithful to me.

Don't be standing over the water. Oak, don't be standing over the water, or you'll end up like that daughter-in-law who works all week long. Come stand in the orchard, where you'll be like a girl in her mother's house — all week long in a garland with ribbons, and out on the street dancing on Sundays.

Short are midsummer nights. Short are midsummer nights, the daughter-in-law hasn't had enough sleep. She went for water and let go a bucket down the well.

The wind is blowing, blowing. My father-in-law came home, I opened the gate and did something wrong. My mother-in-law came home, and I did something wrong again. My husband came home, I opened the gate and did everything right.

Hey, who's calling there in the forest. Ivanko asks Marisya if she will marry him. — I won't, even though I love you. Your mother will never be content with me. Whatever I do, she'll do it her way and teach me to do so, too.

JOCULAR KUPALO SONGS

Hey on Ivan Kupalo. On Ivan Kupalo, Halya was so finely dressed that an eagle swooped down and snatched her by the skirt. Vanya shouts to the eagle. Leave her to me, she's a hard-working girl; take that lazybones Nadya instead.

The sun is setting behind the hill. I van asks Maria why she didn't go out yesterday. Because I combed my fair tresses in the evening, put on my shoes at night, and when I went outdoors in the morning, my Ivanko was no longer there.

In that little patch of flax. Why didn't young Marychka weed that little patch of flax? Because she first slept, then roamed around, and then it started to drizzle and Vasilko wouldn't let her work.

Maidens went to the Kupalo bonfire. As they went to the Kupalo bonfire, maidens found a black cat. Waiting for the lads to come, they got so hungry they ate it without salt - just with a handful of ash they borrowed from the lads. Enough ash in the village, enough weeds in the field.

Then it was summer, now winter came. Once there were fine lads, now there are none, but someday seven lads will be worth an onion. There were girls galore, now there are none. A day will come when the bride price will be one hundred rubles.

Oh Yan, Yan. Hey Yan, you've got a hole in your pants. Now you, girl, don't sit there singing; take a needle and sow it up fine.

We got a fat girl on St. John's. So what do we do, let everybody see our bad luck.

Come to the feast, boys — we'll roast a black cat for you. Before the lads came, the girls ate up the cat.

A woman washed her linen without a wash bat. She washed everything, wrung it out and hung it to dry on her man, whom she tied to a stairway.

A swallow bathed on St. John's, shouting to her mother: Come give me your hand, don't let me drown in this cold water.

Our kupalo fire has burned up, young lads and girls.

St. John, hallow the wood and grasses that we've put in the fire.

THE FEAST IS OVER

I was there at the feast. I jumped over the kupalo fire and got my feet singed. I won't go home, because young men have come to ask my hand, and I'll be ashamed of my feet.

I'll throw a board across the stream. It's time you girls went home. You, Mariyka, stay on and marry Ivanko.


Джерело: Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник. Упорядник О. Ю Чебанюк. - К.: Музична Україна, 1989. - 196 с.
Статтю ввів: Anrzej  18.08.2006
Відредаґовано:
Переглядів: 28956
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]
4. fish_sapiens(користувач) 20.05.2010 01:14    
Красно дякую! Прекрасна й добре впорядкована добірка!
0/0

3. Доброслав 1(гість) 26.06.2009 00:43    
дякую Anrzej! Великий подарунок на Купала! Хай Купало принесе Вам квітку папороті.Будьмо!
0/0

2. Сергій 1(гість) 14.04.2007 13:07    
Люди добрі! Допоможіть знайти фото чи художнє зображення купальського дерева. Художнику заплачу!!1
0/0

1. фофка (гість) 29.08.2006 17:01    
дякую, класна штука!
було б зручно, якби окремо можна було стягнути весь пісенник одним файлом
0/0


  Адреса цієї сторінки: http://www.pisni.org.ua/articles/103.html

  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
  НОВІ ПУБЛІКАЦІЇ